Достатність капіталу
1. Без обмеження секторальних правил додатковий нагляд за достатністю капіталу регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату здійснюють згідно з правилами, встановленими у статті 9(2)-(5), у секції 3 цієї глави та в додатку I.
2. Держави-члени повинні вимагати від регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату забезпечити доступність власних коштів на рівні фінансового конгломерату в розмірі, який у будь-який момент часу принаймні відповідав би вимогам до достатності капіталу, розрахованим відповідно до додатка I.
Держави-члени повинні також вимагати від регульованих суб’єктів мати належні політики щодо достатності капіталу на рівні фінансового конгломерату.
Вимоги, зазначені в першому та другому підпараграфах, підлягають наглядовому контролю з боку координатора відповідно до секції 3.
Координатор повинен забезпечити, щоб розрахунок, зазначений у першому підпараграфі, виконували принаймні один раз на рік або регульовані суб’єкти, або фінансова холдингова компанія змішаного типу.
Результати розрахунку та відповідні дані для розрахунку подає координатору регульований суб’єкт у розумінні статті 1, який очолює фінансовий конгломерат, або, якщо фінансовий конгломерат не очолює регульований суб’єкт у розумінні статті 1, фінансова холдингова компанія змішаного типу або регульований суб’єкт у складі фінансового конгломерату, ідентифікований координатором за результатами консультації з іншими відповідними компетентними органами та з фінансовим конгломератом.
3. Для цілей розрахунку вимог до достатності капіталу, зазначених у першому підпараграфі параграфа 2, предмет додаткового нагляду відповідно до додатка І включає такі суб’єкти:
(a) кредитну установу, фінансову установу або компанію з надання допоміжних послуг;
(b) страхову компанію, перестрахову компанію або страхову холдингову компанію;
(c) інвестиційну фірму;
(d) фінансову холдингову компанію змішаного типу.
4. При розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу для фінансового конгломерату з використанням методу 1 (консолідація звітності), зазначеного в додатку I до цієї Директиви, власні кошти та вимоги до платоспроможності суб’єктів у складі групи розраховують шляхом застосування відповідних секторальних правил до форми та рівня консолідації, які встановлені, зокрема, у статтях 133 та 134 Директиви 2006/48/ЄС та статті 221 Директиви 2009/138/ЄС.
При застосуванні методу 2 (вирахування та агрегування), зазначеного в додатку I, при розрахунку враховують пропорцію підписного капіталу, який прямо або непрямо утримує материнська компанія або компанія, яка утримає участь в іншому суб’єкті групи.
5. Координатор може вирішити не включати певного суб’єкта до предмету нагляду при розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу в таких випадках:
(a) якщо суб’єкт розташований у третій країні, в якій існують правові перешкоди передаванню необхідної інформації, без обмеження секторальних правил стосовно обов’язку компетентних органів відмовити в авторизації у випадку неможливості ефективного виконання ними своїх наглядових функцій;
(b) якщо суб’єкт становить незначний інтерес для цілей додаткового нагляду за регульованими суб’єктами у складі фінансового конгломерату;
(b) якщо включення суб’єкта було би недоцільним або оманливим із точки зору цілей додаткового нагляду.
Однак якщо декілька суб’єктів підлягають виключенню згідно з пунктом (b) першого підпараграфа, їх, тим не менше, включають, якщо разом вони становлять інтерес, який не є незначним.
У випадку, зазначеному в пункті (c) першого підпараграфа, координатор повинен, крім як у випадку надзвичайної ситуації, проконсультуватися з іншими відповідними компетентними органами, перш ніж ухвалити рішення.
Якщо координатор не включає регульованого суб’єкта в предмет нагляду на одній із підстав, передбачених у пунктах (b) та (c) першого підпараграфа, компетентні органи держави-члена, в якій такий суб’єкт розташований, можуть запитати в суб’єкта, який очолює фінансовий конгломерат, інформацію, яка може сприяти здійсненню ними нагляду за регульованим суб’єктом.