Порогові значення для ідентифікації фінансового конгломерату
1. Для визначення того, чи група здійснює переважну діяльність у фінансовому секторі, у розумінні статті 2(14)(b)(i), співвідношення загального балансу регульованих та нерегульованих суб’єктів фінансового сектора у складі групи до загального балансу групи в цілому має перевищувати 40%.
2. Для визначення того, чи діяльність у різних фінансових секторах є значною в розумінні статті 2(14)(a)(iii) або (14)(b)(iii), для кожного фінансового сектора середнє значення співвідношення загального балансу такого фінансового сектора до загального балансу суб’єктів фінансового сектора у складі групи та співвідношення вимог до платоспроможності того самого фінансового сектора до загальних вимог до платоспроможності суб’єктів фінансового сектора у складі групи має перевищувати 10%.
Для цілей цієї Директиви найменшим фінансовим сектором у фінансовому конгломераті є сектор із найменшим середнім значенням, а найважливішим фінансовим сектором у фінансовому конгломераті є сектор із найбільшим середнім значенням. Для розрахунку середнього значення та для вимірювання найменшого та найважливішого фінансового секторів банківський сектор та сектор інвестиційних послуг розглядають разом.
Компанії з управління активами додають до сектора, до якого вони належать у межах групи. Якщо вони не належать до одного конкретного сектора в межах групи, їх додають до найменшого фінансового сектора.
Керуючі альтернативними інвестиційними фондами додають до сектора, до якого вони належать у межах групи. Якщо вони не належать до одного конкретного сектора в межах групи, їх додають до найменшого фінансового сектора.
3. Припускають, що міжсекторальна діяльність також є значною у розумінні статті 2(14)(a)(iii) або (14)(b)(iii), якщо загальний баланс найменшого фінансового сектора в групі перевищує 6 мільярдів євро.
Якщо група не досягає порогового значення, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, відповідні компетентні органи можуть вирішити за спільною згодою не вважати групу фінансовим конгломератом. Вони можуть також вирішити не застосовувати положень статей 7, 8 або 9, якщо вони вважають, що включення групи у сферу застосування цієї Директиви або застосування таких положень не є обов’язковим або було би недоцільним чи оманливим із точки зору цілей додаткового нагляду.
Рішення, ухвалені відповідно до цього параграфа, повідомляють іншим компетентним органам та, крім виняткових обставин, оприлюднюються компетентними органами.
3a. Якщо група досягає порогового значення, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, але найменший сектор не перевищує 6 мільярдів євро, відповідні компетентні органи можуть вирішити за спільною згодою не вважати групу фінансовим конгломератом. Вони можуть також вирішити не застосовувати положень статей 7, 8 або 9, якщо вони вважають, що включення групи у сферу застосування цієї Директиви або застосування таких положень не є обов’язковим або було би недоцільним чи оманливим із точки зору цілей додаткового нагляду.
Рішення, ухвалені відповідно до цього параграфа, повідомляють іншим компетентним органам та, крім виняткових обставин, оприлюднюються компетентними органами.
4. Для застосування параграфів 1, 2 та 3 відповідні компетентні органи можуть за спільною згодою:
(a) виключити будь-якого суб’єкта при розрахунку співвідношень у випадках, зазначених у статті 6(5), крім випадків, коли суб’єкт перемістився з держави-члена до третьої країни та існують докази того, що суб’єкт змінив місце свого розташування для уникнення регулювання;
(b) враховувати дотримання порогових значень, передбачених у параграфах 1 та 2, протягом трьох років поспіль, щоб уникнути раптових змін режиму, та нехтувати таким дотриманням, якщо у структурі групи відбулися значні зміни;
(c) виключити одну або декілька участі у меншому секторі, якщо такі участі є вирішальними для ідентифікації фінансового конгломерату та разом становлять незначний інтерес для цілей додаткового нагляду.
Якщо фінансовий конгломерат ідентифіковано відповідно до параграфів 1, 2 та 3, рішення, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, ухвалюють на основі пропозиції координатора такого фінансового конгломерату.
5. Для застосування параграфів 1 та 2 відповідні компетентні органи можуть у виняткових випадках та за спільною згодою замінити критерій на основі загального балансу одним або декількома перерахованими далі параметрами або додати один або декілька з цих параметрів, якщо вони вважають, що ці параметри мають особливе значення для цілей додаткового нагляду згідно з цією Директивою: структура доходу, позабалансова діяльність, сукупні активи в управлінні.
6. Для застосування параграфів 1 та 2, якщо співвідношення, згадані в цих параграфах, зменшуються до нижче 40% та 10% відповідно для конгломератів, які вже є предметом додаткового нагляду, протягом наступних трьох років застосовуватимуться нижчі співвідношення 35% та 8% відповідно для уникнення раптових змін режиму.
Аналогічно для застосування параграфа 3, якщо загальний баланс найменшого фінансового сектора в групі зменшується до нижче 6 мільярдів євро для конгломератів, які вже є предметом додаткового нагляду, протягом наступних трьох років застосовуватимуться нижчий показник на рівні 5 мільярдів євро для уникнення раптових змін режиму.
Протягом періоду, зазначеного в цьому параграфі, координатор може, за згодою інших відповідних компетентних органів, ухвалити рішення про припинення застосування нижчих співвідношень або нижчої суми, що зазначені в цьому параграфі.
7. Розрахунок, зазначений у цій статті, стосовно балансу виконують на основі агрегованого загального балансу суб’єктів групи згідно з їхньою річною звітністю. Для цілей такого розрахунку компанії, в яких утримується участь, враховують у частині суми їхнього загального балансу, що відповідає агрегованій пропорційній частці, яку утримує група. Однак якщо доступна консолідована звітність, її використовують замість агрегованої звітності.
Вимоги до платоспроможності, зазначені в параграфах 2 та 3, розраховують відповідно до положень відповідних секторальних правил.
8. Європейський наглядовий орган (Європейський орган банківського нагляду (EBA)), утворений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 ( - 11) (EBA), європейський наглядовий орган (Європейський орган зі страхування і професійних пенсій), утворений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 ( - 12) (EIOPA) та європейський наглядовий орган (Європейський орган із цінних паперів і ринків), утворений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 ( - 13) (ESMA) (далі разом іменовані «ЄНО») через Спільний комітет ЄНО (Спільний комітет) видають спільні настанови, які мають на меті конвергенцію наглядових практик стосовно застосування параграфів 2, 3, 3a, 4 та 5 цієї статті.
9. Компетентні органи щорічно переоцінюють відмови від застосування додаткового нагляду та переглядають кількісні показники, визначені у цій статті, та проводять оцінювання на основі ризиків, застосовні до фінансових груп.