Материнські компанії у третій країні
1. Без обмеження секторальних правил, якщо застосовна стаття 5(3), компетентні органи повинні верифікувати, чи регульовані суб’єкти, материнська компанія яких має головний офіс у третій країні, є предметом нагляду з боку компетентного органу третьої країни, що є еквівалентним тому, що передбачений цією Директивою про додатковий нагляд за регульованими суб’єктами, зазначеними у статті 5(2). Таку верифікацію виконує компетентний орган, який був би координатором, якби були застосовні критерії, визначені у статті 10(2), за запитом материнської компанії або будь-якого з регульованих суб’єктів, авторизованих у Союзі, або з власної ініціативи.
Компетентний орган повинен проконсультуватися з іншими відповідними компетентними органами та повинен докладати всіх зусиль для дотримання будь-яких застосовних настанов, підготовлених через Спільний комітет відповідно до статей 16 та 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.
1a. Якщо компетентний орган не згоден із рішенням, ухваленим іншим відповідним компетентним органом згідно з параграфом 1, застосовуватимуть статтю 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламент (ЄС) № 1094/2010 та Регламент (ЄС) № 1095/2010 відповідно.
2. За відсутності еквівалентного нагляду, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повинні застосовувати до регульованих суб’єктів за аналогією положення стосовно додаткового нагляду за регульованими суб’єктами, зазначеними у статті 5(2). Як альтернатива компетентні органи можуть застосувати один із методів, визначених у параграфі 3.
3. Компетентні органи можуть застосувати інші методи, які би забезпечили належний додатковий нагляд за регульованими суб’єктами у складі фінансового конгломерату. Такі методи повинні бути погоджені координатором за результатами консультацій із іншими відповідними компетентними органами. Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення фінансової холдингової компанії змішаного типу з головним офісом у Союзі та застосування цієї Директиви до регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату, очолюваного такою холдинговою компанією. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб такі методи сприяли досягненню цілі додаткового нагляду згідно з цією Директивою, та повідомляти про це інші залучені компетентні органи та Комісію.