Завдання координатора
1. Завдання, які повинен виконувати координатор стосовно додаткового нагляду, включають:
(a) координацію збирання та поширення релевантної або суттєвої інформації на постійній основі та в надзвичайних ситуаціях, у тому числі поширення інформації, яка є важливою для виконання компетентним органом завдання з нагляду згідно із секторальними правилами;
(b) наглядовий контроль та оцінювання фінансової ситуації фінансового конгломерату;
(c) оцінювання відповідності правилам щодо достатності капіталу, відповідності концентрації ризиків та внутрішньогрупових операцій, як визначено у статтях 6, 7 та 8;
(d) оцінювання структури, організації та системи внутрішнього контролю фінансового конгломерату, як визначено у статті 9;
(e) планування та координація наглядової діяльності на постійній основі та в надзвичайних ситуаціях у співпраці з відповідними залученими компетентними органами;
(f) інші завдання, заходи та рішення, які доручено координатору згідно з цією Директивою або які випливають із застосування цієї Директиви.
Щоб сприяти додатковому нагляду та запровадити додатковий нагляд на широкій правовій основі, координатор та інші відповідні компетентні органи, а також, за необхідності, інші причетні компетентні органи повинні мати інструменти координування. Інструменти координування можуть покладати додаткові завдання на координатора та визначати процедури для процесу вироблення й ухвалення рішень серед відповідних компетентних органів, згаданих у статтях 3 та 4, статті 5(4), статті 6, статті 12(2) та статей 16 та 18, а також для співпраці з іншими компетентними органами.
Відповідно до статті 8 та процедури, визначеної у статті 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно, ЄНО через Спільний комітет повинен розробити настанови, які мають на меті конвергенцію наглядових практик стосовно узгодження інструментів координування нагляду відповідно до статті 131a Директиви 2006/48/ЄС та статті 248(4) Директиви 2009/138/ЄС.
2. Якщо координатор потребує інформації, яку вже надано іншому компетентному органу згідно із секторальними правилами, йому слід звернутися до такого органу, коли це можливо, щоб попередити дублювання звітності, подаваної різним органам, залученим до нагляду.
3. Без обмеження можливості делегування окремих наглядових компетенцій та обов’язків, передбачених законодавчими актами Союзу, присутність координатора, якому доручено виконання конкретних завдань із додаткового нагляду за регульованими суб’єктами у складі фінансового конгломерату, не впливає на завдання й обов’язки компетентних органів, передбачені секторальними правилами.
4. Необхідна співпраця згідно з цією секцією та виконання завдань, перерахованих у параграфах 1, 2 та 3 цієї статті та у статті 12, а також, з огляду на вимоги до конфіденційності та право Союзу, належна координація та співпраця з відповідними наглядовими органами третьої країни, залежно від випадку, відбуваються через колегії, утворені згідно зі статтею 131a Директиви 2006/48/ЄС або статтею 248(2) Директиви 2009/138/ЄС.
Інструменти координації, зазначені в другому підпараграфі параграфа 1, окремо відображають у письмових інструментах щодо координації, ухвалених відповідно до статті 131 Директиви 2006/48/ЄС або статті 248 Директиви 2009/138/ЄС. Координатор як голова колегії, утвореної відповідно до статті 131a Директиви 2006/48/ЄС або статті 248(2) Директиви 2009/138/ЄС, вирішує, які інші компетентні органи беруть участь у засіданні або в будь-якій діяльності такої колегії.