Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви:
(a) «дистанційний договір» означає будь-який договір стосовно фінансових послуг, укладений між надавачем і споживачем згідно з організованою схемою дистанційних продажів або надання послуг, якою керує надавач, який для цілей такого договору використовує винятково один або декілька засобів дистанційної комунікації до моменту укладення договору включно;
(b) «фінансова послуга» означає будь-яку послугу банківського, кредитного, страхового, індивідуального пенсійного, інвестиційного або платіжного характеру;
(c) «надавач» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, публічну або приватну, яка, діючи у своїй комерційній чи професійній якості, є договірним надавачем послуг у рамках дистанційних договорів;
(d) «споживач» означає будь-яку фізичну особу, яка, за дистанційними договорами, які охоплює ця Директива, діє для цілей, що виходять за межі її ремісничої, підприємницької або професійної діяльності;
(e) «засоби дистанційної комунікації» означають будь-які засоби, які без одночасної фізичної присутності надавача і споживача можуть бути використані для дистанційної реалізації послуги між такими сторонами;
(f) «довговічний носій» означає будь-який інструмент, який дає змогу споживачу зберігати інформацію, адресовану особисто йому, у спосіб, що уможливлює доступ до неї в майбутньому протягом періоду, достатнього для цілей такої інформації, та відтворення збереженої інформації в незмінному вигляді;
(g) «оператор або надавач засобів дистанційної комунікації» означає будь-яку публічну або приватну, фізичну або юридичну особу, реміснича, підприємницька або професійна діяльність якої передбачає надання доступу надавачам до одного або декількох засобів дистанційної комунікації.