1. Якщо держава-член ухвалює або вирішує ухвалити, рекомендувати або на примусовій чи добровільній основі узгодити з виробниками і розповсюджувачами інструменти, заходи чи дії, спрямовані на попередження, обмеження чи встановлення певних умов щодо можливої реалізації чи використання на її території певних продуктів з причин серйозного ризику, вона повинна негайно нотифікувати їх Комісії через систему RAPEX. Вона також без зволікань повідомляє Комісію про внесення змін до будь-яких таких інструментів, заходів чи дій або про їх відкликання.
Якщо держава-член, що здійснює нотифікацію, вважає, що наслідки ризиків не виходять чи не можуть вийти за межі її території, вона повинна дотримуватися процедури, встановленої у статті 11, з урахуванням важливих критеріїв, запропонованих у настановах, згаданих у пункті 8 додатка II.
Без обмеження першого підпараграфа, перш ніж вирішити про ухвалення таких інструментів чи вжиття таких заходів, держави-члени можуть передати Комісії будь-яку інформацію про існування серйозного ризику, якою такі держави-члени володіють.
У разі серйозного ризику вони повинні нотифікувати Комісію про добровільні заходи, встановлені у статті 5 цієї Директиви, яких було вжито виробниками і розповсюджувачами.
2. Після отримання таких нотифікацій Комісія проводить перевірку того, наскільки вони відповідають положенням цієї статті та вимогам, що застосовуються до функціонування системи RAPEX, та перенаправляють їх іншим державам-членам, які зі свого боку негайно інформують Комісію про будь-які ухвалені заходи.
3. Детальний порядок для використання системи RAPEX встановлено в додатку II. Комісія буде адаптувати його за потреби. Такі інструменти, спрямовані на внесення змін до несуттєвих положень цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої статтею 15(5).
4. Доступ до системи RAPEX повинен бути відкритий для країн-заявників, третіх країн чи міжнародних організацій у рамках угод між Співтовариством і такими країнами чи міжнародними організаціями згідно з домовленостями, досягнутими в таких угодах. Будь-які такі угоди повинні ґрунтуватися на взаємності та містити положення про конфіденційність, які відповідають положенням, що застосовуються у Співтоваристві.