1. Якщо держава-член вживе заходів, що обмежують введення в обіг продуктів або вимагають вилучення з обігу чи відкликання продуктів, як це передбачено статтею 8(1)(b)-(f), така держава-член повинна нотифікувати Комісії про такі заходи з визначенням причин, що лягли в їх основу, крім випадків, у яких така нотифікація не вимагається згідно зі статтею 12 чи будь-яким спеціальним законодавством Співтовариства. Вона також повідомляє Комісію про будь-які зміни чи скасування таких заходів.
Якщо держава-член, що здійснює нотифікацію, вважає, що наслідки ризику не виходять чи не можуть вийти за межі її території, вона повинна повідомляти про заходи у тій частині, у якій вони можуть становити інтерес для інших держав-членів з точки зору безпечності продукту, та особливо у разі, якщо заходи вжиті у відповідь на новий ризик, про який досі не повідомлялося в інших нотифікаціях.
Відповідно до процедури, встановленої у статті 15(3) цієї Директиви, Комісія з метою забезпечення дієвості і належного функціонування системи ухвалює настанови, згадані у пункті 8 додатка II. Такі настанови повинні містити пропозиції щодо змісту і стандартної форми нотифікацій, передбачених цією статтею, і серед іншого повинні передбачати точні критерії для визначення умов, у яких нотифікація вважається важливою для цілей другого підпараграфа.
2. Комісія повинна перенаправити нотифікацію іншим державам-членам, окрім випадків, коли вона після дослідження інформації, викладеної в такій нотифікації, дійде висновку, що заходи не відповідають праву Співтовариства. У такому випадку вона негайно повідомить про це державу-член, яка ініціювала таку дію.