Строк охорони права слідування
1. Строк охорони права слідування повинен відповідати строку, встановленому в статті 1 Директиви 93/98/ЄЕС.
2. Як відступ від параграфа 1, ті держави-члени, у яких право слідування не застосовується станом на [дата набуття чинності, вказана в статті 13], не зобов'язані протягом строку, який закінчується не пізніше 1 січня 2010 року, застосовувати право слідування на користь осіб, які є правонаступниками митця після його/ії смерті.
3. Держава-член, до якої застосовується параграф 2, може мати до двох додаткових років, якщо це необхідно, щоб надати можливість суб'єктам господарської діяльності у цій державі-члені поступово адаптуватися до системи права слідування, зберігаючи свою економічну життєздатність, до того, як необхідно буде застосовувати право слідування на користь осіб, які є правонаступниками митця після його/ії смерті. Не пізніше ніж за 12 місяців до кінця зазначеного в параграфі 2 строку відповідна держава-член інформує про це Комісію із зазначенням причин, щоб Комісія могла після проведення необхідних консультацій надати свій висновок протягом трьох місяців після отримання такої інформації. Якщо держава-член не буде дотримуватися висновку Комісії, вона повинна протягом одного місяця повідомити про це Комісію та обґрунтувати своє рішення. Повідомлення й обґрунтування держави-члена та висновок Комісії опубліковують в Офіційному віснику європейських співтовариств і передають до Європейського Парламенту.
4. Якщо міжнародні переговори, спрямовані на поширення права слідування на міжнародному рівні, буде успішно завершено у зазначені у статті 8(2) і (3) строки, Комісія повинна подати відповідні пропозиції.