1. Без обмеження статті 83, держави-члени повинні вжити усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб постачання ветеринарного лікарського засобу було заборонене, та відповідний лікарський засіб був вилучений з обігу, якщо:
(a) з’ясовано, що оцінювання балансу ризик/користь ветеринарного лікарського засобу за умов використання, передбачених відповідним дозволом, з особливим урахуванням користі для здоров’я і благополуччя тварин та безпечності і переваг для здоров’я споживача, якщо дозвіл стосується ветеринарного лікарського засобу для зоотехнічного використання, є несприятливим;
(b) ветеринарний лікарський засіб не має терапевтичного ефекту для виду тварин, для лікування якого він призначений;
(c) якісний і кількісний склад ветеринарного лікарського засобу не відповідає заявленому;
(d) рекомендована тривалість періоду каренції недостатня для забезпечення того, щоб харчові продукти, отримані з тварини, яка піддавалася лікуванню, не містили залишків, які можуть становити загрозу здоров’ю споживача;
(e) контрольні тестування, зазначені у статті 81(1), не були проведені, або будь-які інші вимога чи обов’язок, пов’язані з наданням дозволу на виробництво, згаданого у статті 44(1), не були виконані.
2. Компетентний орган може обмежитися забороною на постачання і вилученням з обігу виключно оскаржуваних виробничих партій.