1. Якщо держава-член висуває до внутрішніх операторів певні вимоги, наприклад, щодо позитивної ділової репутації або відсутності банкрутства, така держава повинна визнати як достатній доказ, щодо внутрішніх операторів інших держав-членів, із дотриманням параграфів 2 і 3, витяг з судових матеріалів або, за його відсутності, рівнозначний документ, виданий компетентним судовим або адміністративним органом у країні походження перевізника або його попереднього заснування, що посвідчує відповідність цим умовам.
2. Якщо держава-член висуває до внутрішніх операторів певні вимоги, наприклад, щодо позитивної ділової репутації, а доказ про виконання таких вимог неможливо надати за допомогою документа, вказаного в параграфі 1, така держава повинна визнати як достатній доказ, щодо внутрішніх операторів інших держав-членів, довідку, видану компетентним судовим або адміністративним органом у державі походження або попереднього заснування, що посвідчує відповідність таким вимогам. Такі довідки повинні стосуватися спеціальних випадків, що підлягають відповідному розгляду державою перебування.
3. Якщо держава походження або попереднього заснування не видає документ, необхідний відповідно до параграфів 1 і 2, такий документ можна замінити заявою під присягою або офіційною заявою відповідної особи у присутності представників компетентних судових або адміністративних органів або, за необхідності, у присутності нотаріуса у державі походження або попереднього заснування; такий орган або нотаріус видає довідку, що засвідчує справжність заяви під присягою або офіційної заяви. Заяву про відсутність банкрутства подібним чином можна зробити в присутності представників компетентних професійних органів у тій самій державі.
4. Документи, які видають відповідно до параграфів 1 і 2, необхідно видавати не раніше, ніж за три місяці до моменту їх пред’явлення. Цю умову також необхідно застосовувати до заяв, оформлених відповідно до параграфа 3.