1. Держави-члени повинні вимагати, щоб садивний матеріал винограду не можна було вводити в обіг, крім випадків, коли:
(a) його було офіційно сертифіковано як «первинний садивний матеріал», «базовий садивний матеріал» чи «сертифікований садивний матеріал» або, у випадку садивного матеріалу, не призначеного для використання як підщеп, він є офіційно перевіреним стандартним матеріалом, та
(b) він відповідає умовам, встановленим у додатку II.
2. Як відступ від параграфа 1 держави-члени можуть, як перехідний захід до 1 січня 2005 року, дозволити реалізацію на своїй території стандартного матеріалу, призначеного для використання як підщеп та взятого з материнських рослин, які існували станом на 23 лютого 2002 року.
3. Незважаючи на параграф 1, держави-члени можуть дозволити виробникам на своїй території вводити в обіг доцільну кількість садивного матеріалу:
(a) призначеного для випробувань або для наукових цілей;
(b) для селекційної роботи;
(c) призначеного для допомоги у збереженні генетичного різноманіття.
Умови, на яких держави-члени можуть надавати такий дозвіл, можуть визначати згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2).
У випадку генетично модифікованого матеріалу такий дозвіл може бути наданий, тільки якщо вжито всіх належних заходів для запобігання ризикам для здоров’я людини та довкілля. Для оцінювання ризику для довкілля та інших перевірок із цією метою застосовують статтю 5ba відповідно.
4. У випадку садивного матеріалу, виробленого за допомогою методів відтворення in vitro , можуть бути ухвалені зазначені нижче положення згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2):
(a) відступ від конкретних положень цієї Директиви;
(b) умови, застосовні до такого садивного матеріалу;
(c) назви, які можуть використовуватися для такого садивного матеріалу;
(d) умови для гарантування того, що спершу було верифіковано автентичність сортів.
5. Комісія, діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 17(3), може вимагати, щоб після визначених дат садивний матеріал, крім того, що призначений для використання як підщеп, міг бути введений в обіг, лише якщо його офіційно сертифіковано як «первинний садивний матеріал», «базовий садивний матеріал» або «сертифікований садивний матеріал»:
(a) по всьому Співтовариству у випадку певних сортів винограду, потреби Співтовариства в яких можливо задовольнити, беручи до уваги їхнє генетичне різноманіття, якщо це необхідно в рамках встановленої програми, за рахунок садивного матеріалу, який офіційно сертифіковано як «первинний садивний матеріал», «базовий садивний матеріал» або «сертифікований садивний матеріал», та
(b) у випадку садивного матеріалу сортів, які не згадані в (a), якщо його призначено для використання на території держав-членів, які вже згідно з цією Директивою встановили вимогу, згідно з якою «стандартний матеріал» більше не можна реалізовувати.