Загальні правила визначення місця проживання
1. Для цілей цієї Директиви «звичайне місце проживання» означає місце, де особа зазвичай живе, тобто щонайменше 185 днів у кожному календарному році, з огляду на особисті та професійні зв’язки, або, у випадку коли в особи немає професійних зв’язків, з огляду на особисті зв’язки, які вказують на тісний зв’язок між такою особою і місцем, де вона проживає.
Однак, звичайним місцем проживання особи, яка має професійні зв’язки в іншому місці, ніж особисті, і яка відповідно по черзі проживає в різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважається місце її особистих зв’язків, за умови що така особа регулярно туди повертається. Цієї останньої умови не потрібно дотримуватись, якщо особа проживає в державі-члені для виконання певного завдання протягом визначеного періоду часу. Відвідування університету або школи не повинно означати зміну звичайного місця проживання.
2. Фізичні особи повинні підтвердити своє звичайне місце проживання будь-якими відповідними документами, такими як посвідчення особи чи будь-який інший дійсний документ.
3. Якщо компетентні органи держави-члена ввезення мають сумніви щодо достовірності твердження про звичайне місце проживання, зробленого відповідно до параграфа 2, або для цілей певних спеціальних заходів контролю, вони можуть запитувати будь-яку додаткову інформацію або докази.