1. Без обмеження статті 2(2), держави-члени повинні вживати всіх належних заходів, щоб забороняти придбання вогнепальної зброї або володіння вогнепальною зброєю, її основними частинами та боєприпасами, що належать до категорії A. Вони повинні забезпечувати, щоб вогнепальна зброя, її основні частини та боєприпаси, якими володіють незаконно у порушення встановленої заборони, були вилучені.
2. Для захисту безпеки найважливіших об’єктів інфраструктури, торговельного судноплавства, особливо важливих конвоїв та стратегічних приміщень, а також для цілей національної оборони, освіти, культури, досліджень та історії, та без обмеження параграфа 1, національні компетентні органи можуть, в окремих випадках, у винятковому порядку та у належним чином обґрунтований спосіб, надати дозволи на вогнепальну зброю, її основні частини та боєприпаси, що належать до категорії A, якщо це не суперечить громадській безпеці або громадському порядку.
3. Держави-члени можуть вирішити надавати колекціонерам, в окремих конкретних випадках, у винятковому порядку та у належним чином обґрунтований спосіб, дозволи на придбання вогнепальної зброї та володіння вогнепальною зброєю, її основними частинами та боєприпасами, що належать до категорії A, які підлягають суворому дотриманню вимог безпеки, враховуючи надання національним компетентним органам доказів того, що вжито всіх заходів, щоб запобігати будь-яким ризикам для громадської безпеки або для громадського порядку, а також що така зброя, її основні частини або відповідні боєприпаси зберігаються з рівнем захисту, який є пропорційним до ризиків, пов’язаних із неавторизованим доступом до таких об’єктів.
Держави-члени повинні забезпечити можливість ідентифікувати колекціонерів, авторизованих на підставі першого підпараграфа цього параграфа, в системі обліку даних, зазначеній у статті 4. Такі авторизовані колекціонери повинні бути зобов’язані вести реєстр усієї вогнепальної зброї категорії A, якою вони володіють, і національні компетентні органи повинні мати доступ до такого реєстру. Держави-члени запроваджують належну систему моніторингу щодо таких авторизованих колекціонерів з урахуванням усіх відповідних факторів.
4. Держави-члени можуть дозволити зброярам або брокерам, відповідно до їхніх професійних обов’язків, здійснювати придбання, виготовлення, деактивування, ремонтування, постачання, передавання та володіння щодо вогнепальної зброї, її основних частин та боєприпасів, що належать до категорії A, за умови суворого дотримання вимог безпеки.
5. Держави-члени можуть дозволити музеям здійснювати придбання вогнепальної зброї, її основних частин та боєприпасів, що належать до категорії A, а також володіння ними за умови суворого дотримання вимог безпеки.
6. Держави-члени можуть дозволити спортивним стрільцям придбавати напівавтоматичну вогнепальну зброю та володіти напівавтоматичною вогнепальною зброєю, що вказана у пункті 6 або 7 категорії A, за умови виконання таких вимог:
(a) задовільного оцінювання відповідної інформації, що випливає із застосування статті 5(2);
(b) надання доказів того, що відповідний спортивний стрілець активно тренується для змагань або бере участь у змаганнях зі стрільби, визнаних офіційно визнаною організацією зі спортивної стрільби відповідної держави-члена або заснованої на міжнародному рівні та офіційно визнаною федерацією спортивної стрільби; та
(c) надання довідки від офіційно визнаної організації зі спортивної стрільби, яка підтверджує, що:
(i) спортивний стрілець є членом клубу спортивної стрільби та регулярно займався спортивною стрільбою в цьому клубі протягом щонайменше 12 місяців; та
(ii) зазначена вогнепальна зброя відповідає технічним умовам, необхідним для такого виду змагань як стрільба, визнаних заснованою на міжнародному рівні та офіційно визнаною федерацією спортивної стрільби.
Що стосується вогнепальної зброї в пункті 6 категорії A, держави-члени, які застосовують військову систему, засновану на загальній призовній службі, та які мають протягом останніх 50 років систему передачі військової вогнепальної зброї особам, які залишають лави армії після виконання ними військового обов’язку, можуть надавати таким особам, як спортивним стрільцям, дозвіл залишити собі одну одиницю вогнепальної зброї, яку вони використовували під час обов’язкової військової служби. Відповідні органи публічної влади повинні трансформувати цю вогнепальну зброю у напівавтоматичну вогнепальну зброю, а також періодично перевіряти, щоб особа, яка використовує таку вогнепальну зброю, не становила ризику для громадської безпеки. У таких випадках застосовуються положення, визначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа.
7. Надані на підставі цієї статті дозволи повинні періодично переглядатись через інтервали, що не перевищують 5 років.