Кожна держава-член застосовує заборони, передбачені у Статтях 2, 3 і 4, принаймні до заходів, що здійснюються в межах її території, в тій мірі наскільки відповідні цінні папери, що обертаються, допускаються до торгів на ринку держави-члена. У будь-якому випадку, кожна держава-член вважає операцію як таку, що здійснюється в межах її території, якщо вона здійснюється на ринку, як визначено в цілому в Статті 1 (2), що розташований або функціонує на такій території.