Кожна держава-член також накладає заборону, що передбачається в Статті 2, на будь-яку особу, інша ніж ті, про яких йдеться в тій Статті, яка з повним знанням фактів володіє інформацією для внутрішнього користування, прямим або опосередкованим джерелом якої не міг бути ніхто інший, ніж особа, про яку йдеться у Статті 2.