Кожна держава-член забороняє будь-якій особі, яка підлягає забороні, встановленій у Статті 2, та володіє інформацією для внутрішнього користування:
(a) оприлюднювати цю інформацію для внутрішнього користування будь-якій третій особі, окрім випадків, коли таке оприлюднення здійснюється в ході нормального виконання її службових, професійних або інших обов'язків;
(b) рекомендувати або допомагати третій особі, на основі такої інформації для внутрішнього користування, придбавати або розпоряджатися цінними паперами, що обертаються, що допущені до торгів на її ринках цінних паперів, як зазначено в цілому в Статті 1(2).