1. Стосовно трансферів щодо руху капіталу в або з третіх країн, держави-члени намагаються досягти такого ступеня лібералізації, як і той, що застосовується до операцій з резидентами інших держав-членів, відповідно до інших положень цієї Директиви. Положення попереднього підпункту не перешкоджають застосуванню щодо третіх країн внутрішніх правил чи права Співтовариства, зокрема будь-які взаємні умови, які стосуються операцій, що включають заснування, надання фінансових послуг і допуск цінних паперів до ринків капіталу.
2. Якщо широкомасштабний короткостроковий рух капіталу в або з третіх країн серйозно шкодить внутрішній чи зовнішній валютній чи фінансовій ситуації держав-членів, чи кільком з них, або спричинює серйозні напруження в ринкових товарних стосунках в межах Співтовариства чи між Співтовариством та третіми країнами, держави-члени консультуються між собою про заходи, які слід вжити, щоб протидіяти таким труднощам. Такі консультації відбуваються в рамках Комітету Правління Центральних Банків і Валютного Комітету за ініціативою Комісії чи будь-якої держави-члена.