1. Якщо короткостроковий рух капіталу великого розміру накладає суворі обмеження на ринки іноземної валюти і спричиняє серйозні порушення в здійсненні державою-членом грошової політики та політики валютних курсів, що відображається, зокрема, в суттєвих відмінностях у внутрішній ліквідності, Комісія може, після консультування з Валютним комітетом та Комітетом Правління Національних Банків, дозволити державі-члену вживати щодо руху капіталу, переліченого в Додатку II, захисних заходів, умови і деталі яких визначає Комісія.
2. Відповідна держава-член може самостійно вжити захисних заходів, про які йдеться вище, на підставі невідкладності, якщо такі заходи необхідні. Комісія та інші держави-члени повідомляються про такі заходи щонайпізніше до дати набрання ними чинності. Комісія після консультування з Валютним комітетом та Комітетом Правління Центральних Банків вирішує, чи може відповідна держава-член продовжувати вживати ці заходи, чи до них слід внести зміни, чи їх відмінити.
3. Рішення, прийняті Комісією, згідно з пунктами 1 і 2, можуть бути відмінені чи змінені кваліфікованою більшістю Ради.
4. Період застосування захисних заходів, вжитих відповідно до цієї статті, не перевищує шість місяців.
5. До 31 грудня 1992 року Рада на підставі звіту Комісії, після надання висновку Валютним комітетом і Комітетом Правління Центральних Банків, перевіряє, чи положення цієї статті залишаються відповідати, стосовно їхніх принципів та деталей, вимогам, яких вони повинні були дотримуватися.