1. Прогнозовані масові вивільнення, про які повідомлено органу публічної влади, здійснюються не раніше ніж через 30 днів після повідомлення, згаданого у статті 3(1), без обмеження жодних положень, які регулюють індивідуальні права, які стосуються повідомлення про звільнення.
Держави-члени можуть надати компетентному органу публічної влади повноваження скорочувати період, передбачений у попередньому підпараграфі.
2. Компетентний орган публічної влади використовує період, передбачений у параграфі 1, для пошуку варіантів вирішення проблем, спричинених прогнозованими масовими вивільненнями.
3. Якщо початковий період, передбачений у параграфі 1, становить менше ніж 60 днів, держави-члени можуть надати компетентному органу публічної влади повноваження подовжувати початковий період до 60 днів після повідомлення, якщо проблеми, спричинені прогнозованими масовими вивільненнями, із великою вірогідністю неможливо буде вирішити протягом початкового періоду.
Держави-члени можуть надати компетентному органу публічної влади ширші повноваження щодо подовження такого періоду.
Роботодавець повинен бути поінформований про подовження періоду та про підстави для нього до завершення початкового періоду, передбаченого у параграфі 1.
4. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю статтю до масових вивільнень, спричинених припиненням діяльності підприємства, якщо це є результатом судового рішення.
СЕКЦІЯ IV
Прикінцеві положення