1. Держави-члени забезпечують, що всі нові класи або типи діяльності, що приводять до опромінення іонізуючою радіацією, є попередньо обгрунтованими перш ніж вони були застосовані або затверджені з точки зору їх економічного, соціального або інших інтересів відносно шкоди, яку вони можуть завдати здоров'ю.
2. Існуючі класи або типи діяльності можуть бути переглянуті з метою обгрунтування кожного разу, при отриманні нових та важливих фактів про їх ефективність або наслідки.
3. Додатково кожна держава-член забезпечує наступне:
(a) в контексті оптимізації всі дози опромінення необхідно підтримувати згідно з принципом "так мало, наскільки це можна досягти практично", враховуючи економічні та соціальні фактори;
(b) без шкоди до статті 12, сума доз від всієї відповідної діяльності не повинна перевищувати граничні дози, сформульовані у цьому заголовку для опромінених працівників, стажерів та студентів, а також громадськості.
4. Принцип, викладений у параграфі 3 (a), застосовується до всіх доз опромінення іонізуючою радіацією, що виникають в результаті діяльності, згаданої у статті 2 (1). Принцип, викладений у параграфі 3 (b), не застосовується до будь-якого наступного опромінення:
(a) опромінення осіб, які свідомо та охоче надають допомогу (інше, ніж як частина їх професійної роботи) та підтримку пацієнтам, які проходять медичну діагностику або лікування;
(b) опромінення волонтерів, що беруть участь у медичних та біомедичних дослідницьких програмах.
4. Держави-члени не дозволяють спеціальне додання радіоактивних речовин при виготовленні продуктів харчування, іграшок, особистих прикрас та косметики та імпорту або експорту таких товарів.