Застосування
1. Цей заголовок застосовується до діяльності, що не регулюється статтею 2 (1), в рамках якої, наявність природних радіаційних джерел приводить до значного підвищення рівня опромінення працівників або громадськості, і таким фактом не можна ігнорувати з точки зору радіаційного захисту.
2. Кожна держава-член забезпечує ідентифікацію, шляхом дослідницького пошуку або за допомогою будь-яких інших засобів діяльності, яка може викликати занепокоєння. Це зокрема включає наступне:
(a) діяльність, де працівники і, де відповідно, громадськість та особи опромінені тороном або дочірнім радоном або гамма радіацією або будь-яким іншим опроміненням на робочих місцях, таких як карстові печери, шахти, робочі місця під землею та наземні робочі місця у ідентифікованих зонах,
(b) діяльність, що пов'язана з операціями з матеріалами, а також зберіганням матеріалів, які як правило не вважаються радіоактивними, але містять радіонукліди природного походження, що спричиняє значне підвищення рівня опромінення працівників і, де відповідно, громадськості,
(c) роботи, які приводять до виробництва шламу, як правило, не вважаються радіоактивними, але містять радіонукліди природного походження, що спричиняє значне підвищення рівня опромінення громадськості і, де відповідно, працівників,
(d) управління літаком.
3. Статті 41 і 42 застосовуються у такому обсязі, якому держави-члени задекларували, що опромінення природними радіоактивними джерелами в результаті роботи, ідентифікованої відповідно до параграфа 2 цієї статті, потребує уваги та підлягає контролю.