1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб право на надання дозволу (санкціонування), на яке робиться посилання в Статті 2, могло набуватися тільки згідно з договором.
2. Держава-член може поставити умову, щоб колективний договір між колективною організацією та організацією мовлення стосовно даної категорії творів міг поширюватися на власників прав цієї ж категорії, які не були представлені цією колективною організацією, за умови, що:
- публічне сповіщення за допомогою супутника буде здійснюватися одночасно з наземною трансляцією тією ж самою компанією мовлення, та
- непредставлений власник прав повинен в будь-який час мати можливість відмовитися від поширення колективного договору на його твори та здійснити свої права в індивідуальному порядку чи спільно.
3. Пункт 2 не повинен застосовуватися до кінематографічних творів, в тому числі, до творів, створених в результаті процесу, аналогічного створенню кінематографічних творів.
4. У випадку, коли законодавство держави-члена передбачає поширення колективного договору у відповідності з положеннями пункту 2, держави-члени повинні проінформувати Комісію про те, яка організація мовлення має право скористатися цим законодавством. Комісія повинна опублікувати цю інформацію Офіційному Журналі Європейського Співтовариства (серія С).