Не пізніше 1 січня 1993 року кожна держава-член застосовує загальний мінімум акцизного збору (специфічний акцизний збір плюс податок з заявленої вартості, виключаючи ПДВ), верхня межа якого встановлюється як 57% від роздрібної ціни (включаючи усі податки) на сигарети цінової категорії, яка користується найбільшим попитом.
1. У випадку зміни роздрібної ціни на найбільш популярну категорію сигарет в державі-члені, і внаслідок цього рівень загального мінімального акцизного збору стає нижчим за рівень, передбачений першим пунктом статті 2, відповідна держава-член може утримуватись від коригування загального мінімального акцизного збору, однак не довше ніж до 1 січня наступного року після того, у якому такі зміни відбулись.
Загальний мінімум акцизного збору на сигарети визначається на основі сигарет цінової категорії, яка користується найбільшим попитом, відповідно на дату, встановлену за станом на 1 січня кожного року, починаючи з 1 січня 1993 року.
2. У випадку, якщо держава-член підвищує ставку ПДВ з сигарет, вона може зменшити рівень загального мінімального акцизного збору не більш, як на суму, яка, виражена у відсотках від роздрібної ціни, є рівною величині, на яку було збільшено ставку ПДВ, також виражену у відсотках від роздрібної ціни, навіть якщо таке коригування призводить до того, що рівень загального мінімального акцизного збору стане нижчим, ніж визначено у статті 2.
3. Якщо, згідно з пунктом 2, держава-член знижує рівень загального мінімального акцизного збору до рівня, меншого ніж встановлено в першому пункті статті 2, вона підвищує такий рівень до належного рівня не пізніше ніж 1 січня наступного року після такого зниження.