1. Стаття 19 Директиви 88/357/ЄЕС ( 994_188 ) втрачає чинність.
2. Будь-яка компанія, яка веде свою діяльність за правом на здійснення підприємницької діяльності або за свободою надання послуг має надати компетентним органам держави-члена структурного підрозділу, і/або держави-члена надання послуг всі документи на запит цього органу для цілей цієї статті, оскільки компанії, головні офіси яких розташовані в цих державах-членах, також зобов'язані робити це.
3. Якщо компетентні органи держави-члена встановлюють, що компанія зі структурним підрозділом або компанія, яка веде свою діяльність відповідно до свободи надання послуг на її території, не відповідають положенням національного законодавства, вони повинні вимагати від компанії, якої це стосується, виправити таке становище.
4. Якщо відповідна компанія не вживає необхідних дій, компетентні органи відповідної держави-члена, інформують компетентні органи відповідної держави-члена походження. Останні повинні за першої ж нагоди вжити всіх необхідних заходів для того, аби забезпечити виправлення відповідною компанією такого становища. Характер таких заходів доводиться до відома компетентних органів відповідної держави-члена.
5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом походження, або через те, що такі заходи виявились неналежними або недостатніми в цій державі, компанія продовжує порушувати чинне законодавство у відповідній державі-члені, остання може після повідомлення компетентних органів держави-члена походження вжити відповідних заходів для запобігання або покарання за подальші порушення, включаючи, якщо необхідно, запобігання укладанню нових договорів страхування на своїй території. Держави-члени забезпечують, щоб на їх територіях була можливість надати необхідні документи для таких заходів щодо страхових компаній.
6. Пункти 3, 4 і 5 не впливають на надзвичайні повноваження відповідних держав-членів для вжиття відповідних заходів для попередження на їх територіях. Це стосується також і можливості заборони страховим компаніям укладати нові договори страхування на їх територіях.
7. Пункти 3, 4 і 5 не впливають на повноваження держав-членів карати за порушення на їх територіях.
8. Якщо компанія, яка вчинила порушення, має установу або володіє власністю у відповідній державі-члені, компетентні органи останньої можуть у відповідності з національним законодавством застосовувати адміністративні санкції, передбачені за таке порушення шляхом застосування примусу проти такої установи або власності.
9. Будь-який захід, здійснений у відповідності з пунктами 4-8, включаючи покарання або обмеження здійснення страхової діяльності має бути належним чином обгрунтовано і доведено до відома відповідної компанії.
10. Кожні два роки Комісія повинна надати Комітету з питань страхування, створеному згідно із Директивою 91/675/ЄЕС ( 994_289 ), звіт, що узагальнює кількість і види випадків, коли в кожній державі-члені було відмовлено у наданні ліцензії відповідно до статті 10 Директиви 73/239/ЄЕС ( 994_281 ) або статті 16 Директиви 88/357/ЄЕС ( 994_188 ), до якої внесені зміни цією Директивою або про заходи, які вживалися відповідно до пункту 5. Держави-члени співпрацюють з Комісією шляхом надання їй відповідної інформації для такого звіту.