1. Що стосується активів, які покривають технічні резерви, держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії інвестувати не більше, ніж:
(a) 10% своїх сукупних технічних резервів в одну ділянку землі або будівлю, або в кілька ділянок землі або будівель, які розташовані достатньо близько одна від одної щоб вважатися однією інвестицією;
(b) 5% своїх сукупних технічних резервів в акції та інші оборотні цінні папери і вважаються акціями, облігаціями, борговими цінними паперами та іншими інструментами грошового ринку та ринку капіталу від однієї і тієї ж компанії, або ж в позики, надані одному і тому ж позичальнику, і такі позики, взяті разом є позиками, іншими ніж ті, що надані державі, регіональним або місцевим органам або міжнародній організації, членами якої є одна або більше держав-членів. Таке обмеження може бути збільшено до 10%, якщо компанія інвестує не більше, ніж 40% свого сукупного технічного резерву у позики або цінні папери органів, що їх випускають, і позичальників, коли в кожен з них компанія інвестує більше, ніж 5% своїх активів;
(c) 5% своїх сукупних технічних резервів у незабезпечені позики, враховуючи 1% для кожної незабезпеченої позики, іншої, ніж позики, надані кредитним установам, страховим компаніям в тій мірі, наскільки це дозволяється статтею 8 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) - та інвестиційним компаніям, що здійснюють підприємницьку діяльність у державі-члені;
(d) 3% своїх сукупних технічних резервів у вигляді готівки;
(e) 10% своїх сукупних технічних резервів у акції, інші цінні папери, що вважаються акціями і борговими цінними паперами, які не обертаються на організованому ринку.
2. Відсутність обмежень в пункті 1 щодо інвестицій в будь-яку конкретну категорію не означає, що активи в такій категорії треба приймати як покриття технічних резервів без обмежень. Держава-член походження розробляє більш детальні правила, що визначають умови використання прийнятних активів. Зокрема, вона забезпечує у визначенні і застосуванні правил дотримання таких принципів:
(i) активи, що покривають технічні резерви повинні бути диверсифіковані і розповсюджені таким чином, щоб не було надмірного покладання на якусь категорію активів, інвестиційних ринків або інвестицій;
(ii) інвестиції в конкретні види активів, які показують високий рівень ризику з огляду на природу таких активів або якості емітента, повинні бути обмежені до розумних рівнів;
(iii) обмеження на конкретні категорії активів повинні враховувати при підрахунку технічних резервів наявність перестрахування;
(iv) якщо наявні активи включають інвестиції в дочірню компанію, яка управляє всіма або частиною інвестицій страхової компанії від його імені, держава-член походження, застосовуючи правила та принципи, передбачені цією статтею, повинна взяти до уваги основні активи, якими володіє дочірня компанія; держава-член походження може ставитися до активів інших дочірніх компаній таким самим чином;
(v) частка активів у відсотках, що покриває технічні резерви, які є об'єктом неліквідних інвестицій, повинна утримуватися на розумному рівні;
(vi) там де наявні активи включають позики або боргові цінні папери, випущені певними кредитними установами, держава-член походження, застосовуючи правила і принципи, що містяться у цій статті, може взяти до уваги основні активи, якими володіють такі кредитні установи. Таке ставлення може застосовуватися тільки тоді, коли кредитна установа має свій головний офіс в державі-члені, і ця держава-член і/або місцеві органи цієї держави повністю володіють ним, а його діяльність, відповідно до його установчого договору та статуту, полягає у наданні через його посередників позик державі або місцевим органам чи позик, що гарантовані державою або місцевими органами, або позик органам, що тісно пов'язані з державою чи місцевими органами.
3. В контексті детальних правил, що визначають умови використання прийнятних активів, держава-член з більшим обмеженням ставитиметься до:
- будь-якої позики, що не супроводжується банківською гарантією, гарантією, виданою страховою компанією, заставою або іншою гарантією в порівнянні з позиками, що супроводжуються таким забезпеченням,
- ICI, що не узгоджені у межах значення Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) 16, та інших інвестиційних фондів в порівнянні з ICI, що узгоджені в межах значення тієї Директиви,
- цінних паперів, які не обертаються на організованому ринку, в порівнянні з тими, які обертаються,
- облігацій, боргових цінних паперів та інших інструментів грошового ринку та ринку капіталу, випущені не державами, місцевими або регіональними органами або компаніями, що належать до Зони A, як визначено Директивою 89/647/ЄЕС17 ( 994_354 ), або емітентами яких є міжнародні організації, що не налічують хоча б одну з держав-членів Співтовариства серед своїх членів, в порівнянні з тими самими фінансовими інструментами, випущеними такими органами.
_______________ 16 OJ No L 375, 31.12.1985, p. 3. З останніми змінами, внесеними Директивою 88/220/ЄЕС (OJ No L 100, 19.4.1988, p. 31).
17 OJ No L 386, 30.12.1989, p. 14.
4. Держави-члени можуть підвищити ліміт, визначений пунктом 1 (b) до 40% у випадку певних боргових цінних паперів, коли вони випущені кредитною установою, яка має свій головний офіс у державі-члені і підлягає у відповідності з законом спеціальному офіційному нагляду, який має на меті захистити власників таких боргових цінних паперів. Зокрема, суми, одержані з випуску таких боргових цінних паперів, повинні бути інвестовані відповідно до закону в активи, які під час усього періоду чинності таких боргових цінних паперів спроможні покривати вимоги, що долучаються до боргових цінних паперів, і які у разі неспроможності випуску могли би використатися на пріоритетній основі для відшкодування суми боргу і виплати нарахованих відсотків.
5. Держави-члени не вимагатимуть від страхових компаній, щоб ті інвестували в конкретні категорії активів.
6. Незважаючи на пункт 1, за виняткових обставин і на запит страхової компанії держава-член походження може тимчасово і відповідно до належно обгрунтованого рішення дозволити винятки до правил, поданих в пункті 1 (a)-(e) відповідно до статті 20.