1. Не пізніше ніж через два місяці після одержання належним чином складеного клопотання, компетентні органи країни призначення і країни транзиту повинні поінформувати компетентні органи країни походження про їх згоду надати дозвіл, або умови, які вони вважають за необхідні, або відмову від видачі дозволу.
З цією метою використовується стандартний документ, зазначений у Статті 20.
2. Будь-які вимоги, поставлені компетентними органами Держав-Учасниць, незалежно від того, чи є вони країнами транзиту чи призначення, не можуть бути більш суворими, ніж ті, що встановлені для аналогічних перевезень по території цих держав, і повинні відповідати чинним міжнародним угодам. Відмова у видачі дозволу повинна супроводжуватись причинами або умовами надання дозволу відповідно до Статті 3.
3. Однак, компетентні органи країни призначення або будь-якої транзитної країни можуть вимагати подовження, але не більше, ніж на один місяць, строку повідомлення про їх позицію, зазначеного у параграфі 1.
4. Якщо по закінченні періодів, зазначених у параграфі 1 і, у випадку застосування, параграфі 3, жодної відповіді не буде одержано від компетентних органів країни призначення і/або запланованих країн транзиту, буде вважатись, що ці країни дали свою згоду на зазначене перевезення, за умови, що вони не поінформували Комісію відповідно до Статті 17 про свою незгоду з цією автоматичною процедурою в цілому.