1. Якщо товари, що підлягають акцизному збору та вже випущені для споживання в одній державі-члені, утримуються у комерційних цілях в іншій державі-члені, акцизний збір стягується у тій державі-члені, де товари утримуються.
2. До цього ж, не завдаючи шкоди положенням статті 6, якщо товари, що вже були випущені для споживання, як визначено у статті 6, в одній державі-члені, поставлені, призначені для поставки або використані в іншій державі-члені для цілей торгівця, здійснюючого господарську діяльність самостійно, або для цілей організації, що керується публічним правом, акцизний збір підлягає сплаті у тій іншій державі-члені.
3. У залежності від усіх обставин, збір стягується з особи, яка здійснює поставку чи зберігання товарів, призначених для поставки, або з особи, яка одержує товари для використання у державі-члені, іншої, ніж та, де товари вже були випущені для споживання, або відповідним торгівцем чи організацією, яка є суб'єктом публічного права.
4. Товари, що зазначені у пункті 1, переміщаються між територіями різних держав-членів із супроводжуючим документом, що містить основні дані з документа, про який йдеться у статті 18.
1) Форма та зміст такого документа встановлюються згідно з процедурою, визначеною у статті 24 цієї Директиви.
5. Особа, торгівець або організація, про які йдеться у пункті 3, мають відповідати таким вимогам:
(a) до випуску товарів декларувати ці товари податковим органам держави-члена, до якої постачається товар, та гарантувати сплату акцизного збору;
(b) сплачувати акцизний збір державі-члену, до якої постачається товар, згідно з процедурою, встановленою такою державою;
(c) підлягати будь-якій перевірці, що дозволяє державі-члену, до якої постачається товар, визначати факт того, що такі товари були дійсно отримані та відповідний акцизний збір був фактично сплачений.
6. Акцизний збір, сплачений у першій державі-члені, як про це йдеться у пункті 1, підлягає відшкодуванню згідно з положеннями статті 22 (3).