1. Для цілей частини 2 держави-члени до 31 грудня 1993 року визначають уразливі зони відповідно до критеріїв, встановлених в Додатку II.
2. Держави-члени гарантують, що до 31 грудня 1998 року міські стічні води, які надходять до систем каналізації з агломерацій з п.е. понад 10 000, будуть перед скидом в уразливих зонах піддаватися більш ретельній обробці, ніж та, що описана в статті 4.
3. Стічні води, які скидатимуться з очисних підприємств, описані в частині 2, повинні виконувати відповідні вимоги, визначені в частині В Додатку I. Комісія може змінити ці вимоги. Такі заходи, призначені для зміни несуттєвих положень цієї Директиви, повинні ухвалюватися відповідно до підконтрольної регламентованої процедури, зазначеної у частині 3 статті 18.
4. Як альтернатива, вимоги для окремих підприємств, визначені в частині 2 та 3, можуть не застосовуватися в уразливих зонах, якщо можна показати, що мінімальний відсоток зменшення загального навантаження речовинами, що потрапляють до всіх очисних підприємств даного регіону, складає як мінімум 75% щодо загальної частки фосфору та принаймні 75% щодо загальної частки нітрогену.
5. Стоки, які скидаються з очисних споруд, розташованих на відповідних водозбірних територіях уразливих зон, і які забруднюють ці регіони, підпадають під вимоги частини 2, 3 та 4.
Якщо водозбірна територія розташована повністю чи частково на території іншої держави-члена, то застосовуються умови статті 9.
6. Держави-члени гарантують поновлення переліку уразливих зон не рідше одного разу на чотири роки.
7. Держави-члени гарантують в семирічний термін після того, як зону буде визнано уразливою внаслідок перегляду відповідно до частини 6, забезпечити в ньому виконання вищевказаних вимог.
8. Держава-член не повинна визначати уразливі зони для цілей цієї Директиви, якщо на всій її території забезпечується очистка стічних вод з дотриманням вимог, встановлених в частині 2, 3 та 4.