1. Кредитна установа, мінімальний коефіцієнт якої не досяг 8%, передбачених статтею 10 (1) до дати, встановленої статтею 12 (1), повинен поступово наближуватися до такого рівня. Вона не може дозволити, аби коефіцієнт опустився нижче вже досягнутого рівня. Коливання повинне бути недовготривалим, а компетентні органи повинні бути сповіщені про причини такого коливання.
2. Не більше ніж через п'ять років після дати, визначеної у статті 10 (1), держави-члени можуть установити для облігацій 10% зважування, як це і передбачено у статті 22 (4) Директиви Ради 85/611/ЄЕС з питань узгодження законів, положень та адміністративних приписів щодо підприємств з колективного інвестування у перевідні цінні папери (UCITS) (11) ( 994_293 ), відповідно до поправок Директиви 88/220/ЄЕС, і утримувати таке зважування для кредитних установ, якщо вони вважають це доцільним, аби уникнути значних порушень у функціонуванні їх ринків. Про такі винятки необхідно повідомити Комісію.
_______________ (11) OJ N L 373. 31.12.1985, p. 3.
3. Не більше ніж впродовж семи років після 1 січня 1993 року, стаття 10 (1) не застосовуватиметься до Сільськогосподарського банку Греції. Однак останній повинен поступово наближуватися до рівня, передбаченого статтею 10 (1) таким чином, як це описаного в пункті 1.
4. Відхиляючись від статті 6 (1) (c) (1), до 1 січня 1996 року Німеччина, Данія і Греція можуть застосовувати 50% зважування до активів, які повністю забезпечені на задоволення компетентних органів заставними на житлову власність, офіси або багатоцільові торговельні приміщення, розміщені на територіях цих трьох держав за умови, що позичена сума не перевищує 60% вартості відповідної власності, підрахованої на основі конкретних критеріїв оцінювання, передбачених статутними або регуляційними положеннями.
5. Держави-члени можуть застосовувати 50% зважування щодо майнових лізингових угод, укладених впродовж 10 років після дня, визначеного в статті 12 (1), і які стосуються активів для господарського користування і розташованих у країні, де розташований головний офіс, і які регулюються статутними положеннями, за якими орендодавець зберігає повне право на власність, допоки наймач не скористається своїм правом на купівлю.