Ця Директива застосовується до кредитних угод.
З метою дії цієї Директиви визначається, що:
(a) "споживач" - це фізична особа, яка в угодах, на які поширюється ця Директиви, діє з цілями, які можна розглядати як такі, що не пов'язані з її заняттям або професією;
(b) "кредитор" - це фізична або юридична особа, для якої надання кредитів є заняттям, бізнесом чи професією або група таких осіб;
(c) "кредитна угода" - це угода, за якою кредитор надає чи обіцяє надати споживачеві кредит у формі відстроченого платежу, позики або іншої подібної фінансової послуги. Угоди про надання послуги чи обслуговування на тривалій основі, коли споживач має право сплачувати за них у розстрочку протягом усього часу їх надання, не вважаються кредитними угодами для цілей цієї Директиви;
(d) "загальна вартість кредиту для споживача" - це всі виплати за кредит, включаючи відсотки та інші збори, безпосередньо пов'язані з кредитною угодою, визначені у відповідності із положеннями та практиками, які існують або будуть встановлені державами-членами;
(e) "річна відсоткова ставка збору" - це загальна вартість кредиту для споживача, виражена як щорічний відсоток від розміру кредиту, що надається, і вирахувана відповідно до існуючих методів держав-членів.