1. Активи інвестиційної компанії повинні бути передані депозитарію для відповідального зберігання.
2. На зобов'язання депозитарія, про які йдеться в Статті 16, не впливає той факт, що він передає третій особі всі або частину активів, що знаходяться у нього на відповідальному зберіганні.
3. Окрім того, депозитарій повинен:
(a) забезпечувати, що продаж, випуск, викуп, погашення або анулювання сертифікатів, що здійснені від імені компанії, проведено відповідно до законодавства та установчих документів компанії;
(b) забезпечувати, що в операціях з активами компанії будь-які відшкодування передаються депозитарію протягом звичайного часу;
(c) забезпечувати, що доходи компанії використовуються відповідно до законодавства та її установчих документів.
4. Держава-член може прийняти рішення, що інвестиційні компанії, розташовані на її території, які продають свої сертифікати виключно через одну або декілька фондових бірж, на яких їх сертифікати офіційно котируються, не зобов'язані мати депозитаріїв в значенні цієї Директиви.
До таких компаній не застосовуються Статті 34, 37 і 38. Проте, правила оцінки активів таких компаній повинні бути визначені в законодавстві або їх установчих документах.
5. Держава-член може прийняти рішення, що від інвестиційних компаній, розташованих на її території, які продають щонайменше 80% своїх сертифікатів через одну або декілька фондових бірж, що визначені в їх установчих документах, не вимагається мати депозитаріїв у значенні цієї Директиви за умови, що їх сертифікати офіційно котируються на фондових біржах держав-членів, на території яких продаються сертифікати, і будь-які операції, які така компанія може здійснювати поза фондовими біржами, здійснюються лише за цінами фондової біржі. В установчих документах компанії повинна бути визначена фондова біржа в країні, де здійснюється продаж сертифікатів компанії, ціни на якій визначають ціни, за якими ця компанія здійснює будь-які операції поза фондовими біржами в цій країні.
Держава-член може використовувати право, передбачене в попередньому підпункті, лише якщо вона вважає, що власники сертифікатів мають захист, еквівалентний такому, що існує для власників сертифікатів у ICI, які мають депозитарії в значенні цієї Директиви.
Зокрема, такі компанії і компанії, зазначені в пункті 4, повинні:
(a) за відсутності положення в законодавстві визначити в своїх установчих документах методи розрахунку вартості чистих активів своїх сертифікатів;
(b) втручатися в ринок для запобігання відхилення вартості своїх сертифікатів на фондовій біржі більше ніж на 5% від вартості їх чистих активів;
(c) встановлювати вартість чистих активів щодо своїх сертифікатів, яку повідомляти компетентним органам щонайменше двічі на тиждень і публікувати їх двічі на місяць.
Принаймні двічі на місяць незалежний аудитор повинен перевіряти, що розрахунок вартості сертифікатів проведено відповідно до законодавства і установчих документів компанії. У таких випадках аудитор повинен пересвідчитись, що активи компанії інвестовані згідно з правилами, встановленими в законодавстві і установчих документах компанії.
6. Держави-члени повідомляють Комісії ідентифікаційні дані компаній, що користуються частковими відхиленнями, що передбачаються пунктами 4 і 5.
Комісія звітує перед Контактним Комітетом про застосування пунктів 4 і 5 протягом п'яти років після імплементації цієї Директиви. Після одержання рішення Контактного Комітету Комісія, якщо необхідно, пропонує відповідні заходи.