Держави-члени надають судам або адміністративним органам повноваження, що дозволяють їм у цивільних та адміністративних розглядах, про які йдеться в Статті 4:
a) вимагати від рекламодавця надання доказів правильності фактичних тверджень, наведених в рекламі, якщо, враховуючи законні інтереси рекламодавця та інтереси будь-якої іншої сторони у судовій справі, така вимога є доцільною відповідно до обставин конкретної справи; та
b) вважати фактичні твердження неправильними, якщо доказів, які вимагаються згідно з пунктом (a), не було надано, або вони визнаються цим судом чи адміністративним органом недостатніми.