Загальні правила для визначення місця проживання
1. Для цілей цієї Директиви, термін "постійне місце проживання" означає місце, де особа звичайно проживає, принаймні 185 днів протягом кожного календарного року, у зв'язку з особистими або службовими стосунками або, у випадках, якщо особа не має службових стосунків, через приватні стосунки, які показують тісні зв'язки між тією особою та місцем, де вона проживає.
Однак, постійним місцем проживання особи, професійні стосунки якої знаходяться у іншому місці від її особистих стосунків та яка послідовно живе по черзі у різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважається місце її особистих стосунків за умови, що така особа регулярно туди повертається. Ця остання умова не є обов'язковою, якщо особа проживає у державі-члені для виконання певної місії визначеної тривалості. Відвідання вищого учбового закладу або школи не вважається зміною постійного місця проживання.
2. Особи представляють докази їхнього постійного місця проживання у будь-який відповідний спосіб, як, наприклад, представлення ідентифікаційної картки особи або іншого чинного документа.
3. Якщо компетентні органи держави-члена, до якої здійснюється ввезення, мають сумніви щодо чинності заяви про місце постійного проживання, зробленою згідно з положеннями пункту 2, або для здійснення певного спеціального контролю вони можуть запросити будь-яку інформацію, яка вважається необхідною, або додаткові докази.
Ввезення особистої власності у зв'язку зі зміною місця постійного проживання