1. Якщо, у зв'язку з професійними зобов'язаннями, відповідна особа залишає країну, що знаходиться за межами Співтовариства, де вона мала місце постійного проживання, без одночасного оформлення свого місця постійного проживання на території держави-члена, хоча й мала намір зрештою зробити це, компетентні органи можуть дозволити звільнення від податку особистої власності, яку вона перевозить до вищезгаданої території для цієї цілі.
2. Звільнення від податку особистої власності, про яке йдеться у пункті 1, надається відповідно до умов, встановлених у статтях 2 - 7, за умови, що:
(a) періоди часу, встановлені у статті 3(a) та пункті 1 статті 6, відраховуються з дати ввезення;
(b) період часу, про який йдеться у статті 7(1), відраховується з дати, коли відповідна особа дійсно оформила своє постійне місце проживання на території держави-члена.
3. Звільнення від податку також має бути на підставі зобов'язань відповідної особи, що вона дійсно буде оформлювати своє постійне місце проживання на території держави-члена протягом періоду, встановленому компетентними органами згідно з конкретними обставинами. Останні можуть вимагати, щоб це зобов'язання супроводжувалося наданням застави, форма та сума якої визначається ними.