1. З метою цієї Директиви роботодавець вважається таким, що знаходиться у стані неплатоспроможності:
(a) якщо було зроблено запит для відкриття провадження, що тягне за собою залучення активів роботодавця, як передбачено законами, постановами та адміністративними положеннями відповідної держави-члена, з метою колективного задоволення претензій кредиторів та дає можливість врахувати претензії, зазначені у статті 1(1); а також
(b) якщо орган, наділений компетенцію згідно із зазначеними вище законами, постановами та адміністративними положеннями:
- або приймає рішення відкрити провадження;
- або встановлює, що підприємство або підприємницьку діяльність роботодавця було остаточно припинено, але наявних активів недостатньо для того, щоб відкрити провадження.
2. Ця Директива не порушує національного права стосовно визначення термінів "найманий працівник", "роботодавець", "оплата праці", "набуте право" та "право на отримання".
Положення стосовно гарантуючих установ