1. Якщо приймаюча держава-член вимагає від своїх громадян, які бажають започаткувати чи вести будь-яку діяльність, про яку йдеться в статті 2, підтвердження доброї репутації і підтвердження того, що вони раніше не були оголошені банкрутом, або підтвердження кожного з зазначеного, вона приймає як достатній доказ стосовно громадян інших держав-членів витяг з "судового протоколу" або, за його відсутності, еквівалентний документ, виданий компетентним судовим чи адміністративним органом в державі-члені походження, або в державі-члені, звідки походить іноземний громадянин, яким засвідчено, що цих вимог дотримано.
2. Якщо держава-член походження або держава-член, звідки походить відповідний іноземний громадянин, не видає документ, про який йдеться в пункті 1, він може бути замінений заявою під присягою - або, в державах, де не передбачено заяви під присягою, - офіційною заявою, зробленою відповідною особою перед компетентним судовим чи адміністративним органом, або, якщо доцільно, в присутності нотаріуса в державі-члені походження або державі-члені, звідки ця особа походить. Такий орган чи нотаріус видає сертифікат, що посвідчує автентичність заяви під присягою або офіційної заяви. Заява про відсутність попереднього банкрутства може також бути зроблена перед компетентним професійним органом в зазначеній країні.
3. Документи, видані згідно з пунктами 1 і 2, не подаються після більше ніж три місяці після дати їх видачі.
4. Держави-члени протягом періоду, встановленого в статті 13, призначають органи і установи, що є компетентними видавати документи, про які йдеться в пунктах 1 і 2 цієї статті, і негайно інформують інші держави-члени і Комісію відповідно
Протягом періоду часу, встановленого в статті 13, кожна держава-член також повідомляє інші держави-члени і Комісію про органи чи установи, до яких слід подавати документи, про які йдеться в цій статті, як супровідні до заявки про здійснення в приймаючій державі-члені діяльності, про яку йдеться в статті 2.
5. Якщо в приймаючій державі-члені вимагається підтвердження фінансового стану, така держава розглядає сертифікати, видані банками в державі-члені походження чи державою-членом, звідки відповідний іноземний громадянин походить, як еквівалентні сертифікатам, виданим на її території.