1. Якщо приймаюча держава-член передбачає для своїх громадян, які бажають започаткувати будь-яку діяльність, визначену у статті 1, підтвердження доброї репутації і підтвердження відсутності попереднього оголошення банкрутом, або підтвердження будь-якого з них, то стосовно громадян інших держав-членів ця держава приймає як достатнє підтвердження витяг "судового протоколу" або, за відсутністю такого, еквівалентний документ, виданий компетентним судовим або адміністративним органом країни походження або країни, звідки прибув іноземний громадянин, який підтверджує факт дотримання цих вимог.
2. Якщо країна походження, або країна, звідки прибув іноземний громадянин, не видає таких документальних підтверджень доброї репутації або документальних підтверджень про відсутність попереднього оголошення банкрутом, таке підтвердження може бути замінене на заяву під присягою, - або в державах, де не передбачено заяв під присягою, - офіційною заявою, здійсненою особою, якої це стосується, перед компетентним судовим або адміністративним органом, або, якщо необхідно, нотаріусом, в країні походження або країні, звідки прибув іноземний громадянин; такий орган або нотаріус видає свідоцтво, яким засвідчено автентичність заяви під присягою або офіційної заяви. Заява про відсутність попереднього оголошення банкрутом може бути здійснено також перед компетентним професійним або торговим органом в зазначеній країні.
3. Документи, видані відповідно до пункту 1 або пункту 2, не можна пред'являти після закінчення трьох місяців з дня їх видачі.
4. Держави-члени протягом строку, визначеного в статті 6, визначають органи і установи, компетентні видавати такі документи, і негайно інформують про це інші держави-члени та Комісію.