(а) стосовно заснування діяльності:
- в Федеративній Республіці Німеччині:
(1) Закон про нагляд за страхуванням від 6 червня 1931 р., останнє речення статті 106 (2) і стаття 111(2), відповідно до яких Федеральному міністру з економічних питань надаються дискреційні повноваження встановлювати для іноземних громадян умови початку діяльності у сфері страхування і забороняти таким громадянам здійснювати такі види діяльності на території Федеральної Республіки;
(2) Професійний статут, пункт 12, і Закон від 30 січня 1937 р., стаття 292, згідно з якими від іноземних компаній і фірм вимагається отримання попереднього дозволу;
- в Королівстві Бельгія:
Королівський указ N 62 від 16 листопада 1939 р. і Міністерський указ від 17 грудня 1945 р., які вимагають володіння професійною карткою (carte professionelle);
- у Французькій Республіці:
(1) Закон від 12 листопада 1938 р. і Декрет від 2 лютого 1939 р., до яких внесено зміни Законом від 8 жовтня 1940 р., які вимагають володіння посвідченням комерсанта;
(2) Другий пункт статті 2 Закону від 15 лютого 1917 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Законом від 30 жовтня 1935 р., який вимагає отримання спеціального дозволу;
- в Великому Герцогстві Люксембург:
Закон від 2 червня 1962, статті 19 і 21 (Меморандум A 31 від 19 червня 1962 р.).
(б) щодо свободи надання послуг:
- у Французькій Республіці:
Закон від 15 лютого 1917 р., внесено зміни Законом від 30 жовтня 1935 р., а саме:
(1) другий пункт статті 1, який уповноважує Міністра фінансів скласти список спеціальних підприємств або підприємств певної країни, з якими не може буде укладено жодного контракту щодо страхування або ретроцесії будь-якого ризику відносно будь-якої особи, власності або відповідальності;
(2) останній пункт статті 1, який забороняє прийняття ризиків перестрахування або ретроцесії, застрахованих підприємствами, зазначеними в пункті (б) (1) вище;
(3) перший пункт статті 2, який вимагає, щоб ім'я особи, зазначеної в цій статті, подавалося Міністру фінансів на затвердження;
- в Республіці Італії:
Другий пункт статті 73 об'єднаного тексту, схваленого Указом N 449 від 13 лютого 1959 р., який уповноважує Міністра промисловості і комерції забороняти передачу ризиків перестрахування і ретроцесії спеціальним іноземним підприємствам, які не заснували юридичне представництво на території Італії.