1. Пункт (a) статті 33 і стаття 58 не застосовують у разі виконання таких умов:
(a) постачальник має осідок або, за відсутності осідку, постійно проживає або зазвичай перебуває лише в одній державі-члені;
(b) послуги надаються неоподатковуваним особам, що мають осідок, постійно проживають або зазвичай перебувають у будь-якій державі-члені, іншій ніж держава-член, зазначена в пункті (a), або товари відправлені або перевезені до держави-члена, іншої ніж держава-член, зазначена в пункті (a); та
(c) загальна вартість постачань, зазначених у пункті (b), без урахування ПДВ не перевищує в поточному календарному році й не перевищувала в попередньому календарному році 10000 євро або еквівалентної суми в національній валюті.
2. Якщо протягом календарного року порогове значення, вказане в пункті (c) параграфа 1, перевищено, станом на той час застосовують пункт (a) статті 33 і статтю 58.
3. Держава-член, на території якої перебувають товари на момент початку їх відправлення або перевезення, або в якій мають осідок оподатковувані особи, які надають телекомунікаційні послуги, послуги телебачення і радіомовлення та послуги, що їх надають електронними засобами, повинна надавати оподатковуваним особам, які здійснюють постачання, що підпадають під умови, викладені у параграфі 1, право обирати місце постачання відповідно до пункту (a) статті 33 і статті 58, яке повинно в будь-якому разі охоплюти період тривалістю два календарні роки.
4. Держави-члени повинні вживати належних заходів для моніторингу виконання оподаткованою особою умов, зазначених у параграфах 1, 2 і 3.
5. Відповідний еквівалент суми в національній валюті, зазначеної в пункті (c) параграфа 1, розраховують шляхом застосування курсу обміну, опублікованого Європейським Центральним Банком на дату ухвалення Директиви (ЄС) 2017/2455.»;
(8) додати таку статтю:
« Стаття 66а
Як відступ від статей 63, 64 і 65, щодо постачання товарів, за які ПДВ сплачує особа, що сприяє постачанню відповідно до статті 14a, факт виникнення податкового зобов’язання має місце, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає на момент акцепту платежу.»;
(9) статтю 143(1) доповнити таким пунктом:
«(ca) ввезення товарів за умови, що ПДВ декларують за спеціальною схемою відповідно до глави 6, секції 4 розділу XII, та що індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування спеціальної схеми постачальника або посередника, що діє за його дорученням, присвоєний згідно зі статтею 369q, було надано компетентному митному органу держави-члена ввезення щонайпізніше на момент подання ввізної декларації;»;
(10) пункт (2) статті 220(1) викласти в такій редакції:
«(2) постачання товарів відповідно до пункту (a) статті 33, крім випадків, коли оподатковувана особа застосовує спеціальну схему, зазначену в секції 3 глави 6 розділу XII;»;
(11) додати таку статтю:
« Стаття 242a
1. Якщо оподатковувана особа сприяє за допомогою електронного інтерфейсу, такого як торговельний майданчик, платформа, портал або подібне, постачанню товарів або послуг неоподатковуваній особі в межах Співтовариства відповідно до положень розділу V, оподатковувана особа, яка сприяє постачанню, зобов’язана вести облік таких постачань. Зазначені записи повинні бути достатньо деталізованими для уможливлення проведення податковими органами держави-члена, в якій такі постачання підлягають оподаткуванню, перевірки правильності обліку ПДВ.
2. Доступ до записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі відповідній державі-члену на її запит.
Зазначені записи повинні зберігатися протягом 10 років після завершення року, в якому було здійснено операцію.»;
(12) заголовок глави 6 розділу XII викласти в такій редакції:
«Спеціальні схеми для оподатковуваних осіб, що надають послуги неоподатковуваним особам або здійснюють дистанційні продажі товарів»;
(13) пункти 1, 2 і 3 статті 358 вилучити;
(14) заголовок секції 2 викласти в такій редакції:
«Спеціальна схема для послуг, які надаються оподатковуваними особами, що не мають осідку в Співтоваристві»;
(15) у статті 358a додати такий пункт:
«(3) «держава-член споживання» означає державу-член, у якій надання послуг вважають здійсненим відповідно до глави 3 розділу V.»;
(16) статтю 359 викласти в такій редакції:
« Стаття 359
Держави-члени повинні дозволити будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, яка надає послуги неоподатковуваній особі, що має осідок у державі-члені або постійно проживає чи зазвичай перебуває в державі-члені, застосовувати цю спеціальну схему. Цю схему застосовують до всіх послуг, що надаються в межах Співтовариства.»;
(17) статтю 362 викласти в такій редакції:
« Стаття 362
Держава-член ідентифікації повинна присвоїти оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми та повідомити його про такий номер електронними засобами. На основі інформації, що її застосовують для такої ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.»;
(18) пункт (a) статті 363 викласти у такій редакції:
«(a) якщо вона повідомляє такій державі-члену про те, що вона більше не надає телекомунікаційні послуги, охоплені цією спеціальною схемою;»;
(19) статтю 364 і 365 викласти в такій редакції:
« Стаття 364
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна подавати державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал електронними засобами, незалежно від того, чи надавалися послуги, охоплені цією спеціальною схемою. Декларацію з ПДВ подають до кінця місяця, наступного за закінченням податкового періоду, охопленого декларацією.
« Стаття 365
Декларація з ПДВ повинна відображати індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми та для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість надання послуг без урахування ПДВ протягом податкового періоду та загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки. У декларації також повинні бути вказані застосовні ставки ПДВ та загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті.
За потреби внесення будь-яких змін до декларації з ПДВ після її подання, відповідні зміни повинні включатися в наступну декларацію протягом трьох років з дати, на яку необхідно було подати початкову декларацію відповідно до статті 364. Така наступна декларація з ПДВ повинна визначати відповідну державу-член споживання, податковий період і суму ПДВ, щодо яких потрібно внести будь-які зміни.»;
(20) статтю 368 викласти в такій редакції:
« Стаття 368
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, яка застосовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ відповідно до статті 168 цієї Директиви. Незважаючи на пункт (1) статті 1 Директиви 86/560/ЄЕС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви. Статті 2(2) і (3) та статтю 4(2) Директиви 86/560/ЄЕС не застосовують до відшкодувань, пов’язаних із послугами, охопленими цією спеціальною схемою.
Якщо оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, а також веде в державі-члені споживання види діяльності, не охоплені цією схемою, у зв’язку з якою вона зобов’язана бути зареєстрована для цілей ПДВ, вона повинна відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ у зазначеній державі-члені стосовно її оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою, у декларації з ПДВ, яка повинна подаватися відповідно до статті 250 цієї Директиви.»;
(21) заголовок секції 3 глави 6 розділу XII викласти в такій редакції:
«Спеціальна схема для здійснення в межах Співтовариства дистанційних продажів та надання послуг оподатковуваними особами, що мають осідок у межах Співтовариства, але не в державі-члені споживання»;
(22) у статті 369a додати такий пункт:
«(3) «держава-член споживання» означає державу-член, у якій надання послуг вважають здійсненим відповідно до глави 3 розділу V, або у випадку здійснення дистанційних продажів товарів в межах Співтовариства - державу-член, у якій завершується відправлення або перевезення товарів замовникові.»;
(23) статті 369b і 369c викласти в такій редакції:
« Стаття 369b
Держави-члени повинні дозволяти будь-якій оподатковуваній особі, що здійснює дистанційні продажі товарів у межах Співтовариства, та будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в державі-члені споживання, яка надає послуги неоподатковуваній особі, застосовувати цю спеціальну схему. Цю спеціальну схему застосовують до всіх зазначених товарів або послуг, що постачаються в межах Співтовариства.