Взаємодія з національними провадженнями та відступи
1. Той факт, що дії держави-члена, що спричинили виникнення спірного питання, стали остаточними відповідно до національного права, не повинен перешкоджати зачепленим особам застосовувати процедури, передбачені цією Директивою.
2. Розгляд спірного питання відповідно до процедури взаємного узгодження або процедури вирішення спорів згідно зі статтями 4 та 6 відповідно не повинен перешкоджати державі-члену розпочати або продовжити судові провадження або провадження з приводу накладення адміністративних і кримінальних санкцій щодо тих самих питань.
3. Зачеплені особи можуть скористатися засобами правового захисту, передбаченими національним правом відповідних держав-членів. Однак, якщо зачеплена особа розпочала провадження за таким засобом правового захисту, строки, зазначені в статтях 3(5) і 4(1) відповідно, починаються з дати, коли рішення, винесене у такому провадженні, стало остаточним або щодо яких таке провадження остаточно припинено в інший спосіб, або якщо провадження було тимчасово зупинене.
4. Якщо рішення щодо спірного питання було ухвалене відповідним судом або іншим судовим органом держави-члена, а національне право цієї держави-члена не дозволяє відступу від рішення, зазначена держава-член може передбачити, що:
(a) до того, як компетентні органи відповідних держав-членів досягнуть згоди відповідно до процедури взаємного узгодження згідно зі статтею 4 щодо цього спірного питання, компетентний орган такої держави-члена повинен повідомити інші компетентні органи відповідних держав-членів про рішення відповідного суду або іншого судового органу та про те, що ця процедура повинна бути припинена з дати такого повідомлення;
(b) до подання зачепленою особою запиту відповідно до статті 6(1), положення статті 6(1) не застосовують, якщо спірне питання залишалося невирішеним протягом усієї процедури взаємного узгодження згідно зі статтею 4; в цьому випадку компетентний орган цієї держави-члена повинен повідомити інші компетентні органи відповідних держав-членів про дію рішення відповідного суду або іншого судового органу;
(c) процес вирішення спорів згідно зі статтею 6 повинен бути припинений, якщо рішення відповідного суду або іншого судового органу було ухвалене в будь-який час після подання зачепленою особою запиту відповідно до статті 6(1), але перед переданням Консультативною комісією або Комісією з альтернативного вирішення спорів свого висновку компетентним органам відповідних держав-членів відповідно до статті 14; в цьому випадку компетентний орган відповідної держави-члена повинен повідомити інші компетентні органи відповідних держав-членів і Консультативну комісію або Комісію з альтернативного вирішення спорів про дію рішення відповідного суду або іншого судового органу.
5. Подання скарги, як це передбачено статтею 3, призводить до припинення будь-якого іншого поточного провадження в рамках процедури взаємного узгодження або процедури вирішення спорів відповідно до угоди або конвенції, що її тлумачать або застосовують щодо відповідного спірного питання. Зазначені інші поточні провадження щодо відповідного спірного питання припиняють з дати першого надходження скарги до будь-якого компетентного органу відповідних держав-членів.
6. Як відступ від статті 6, відповідна держава-член може відмовити в доступі до процедури вирішення спорів відповідно до цієї статті у випадках, коли в зазначеній державі-члені були накладені штрафні санкції за податкове шахрайство, умисну несплату та грубу недбалість щодо скоригованого доходу або капіталу. Якщо були розпочаті судові або адміністративні провадження, які потенційно можуть призвести до накладення таких санкцій, і такі провадження проводять одночасно з будь-яким із проваджень, зазначених у цій Директиві, компетентний орган може зупинити провадження відповідно до цієї Директиви з дати прийняття скарги до розгляду до дати отримання остаточних результатів зазначених проваджень.
7. Держава-член може відмовити в доступі до процедури вирішення спорів згідно зі статтею 6 в кожному окремому випадку, якщо спірне питання не стосується подвійного оподаткування. У такому випадку компетентний орган зазначеної держави-члена невідкладно інформує про це зачеплену особу та компетентні органи інших відповідних держав-членів.