Ст. 7. Правило щодо контрольованої іноземної компанії

Директива Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 року про встановлення правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку · порівняння редакції від 2016-07-12 з редакцією від 2020-01-01

Абзаців змінено: 11, вилучено: 0, додано: 0, без змін: 13.

Правило щодо контрольованої іноземної компанії

1. Держава-член платника податків розглядає як контрольовану іноземну компанію юридичну особу або її постійне представництво, чий прибуток яких не оподатковується або звільнений від оподаткування в такій державі-члені, якщо виконуються такі умови:

(a) у випадку юридичної особи, платник податків сам або разом із асоційованими підприємствами безпосередньо чи опосередковано володіє більше ніж 50 відсотками прав голосу або безпосередньо чи опосередковано володіє більше ніж 50 відсотками капіталу, або має право на отримання більше ніж 50 відсотків прибутків такої юридичної особи; та

(b) фактичний податок на прибуток підприємств, що сплачується зі своїх прибутків юридичною особою або постійним представництвом, представництвом зі своїх прибутків, є нижчим за різницю між податком на прибуток підприємств, який був би стягнутий з юридичної особи або постійного представництва відповідно до застосовної системи оподаткування податком на прибуток підприємств у державі-члені платника податків, та фактичним податком на прибуток підприємств, що сплачується юридичною особою або постійним представництвом.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа постійне представництво контрольованої іноземної компанії, яке не підлягає оподаткуванню або звільнене від оподаткування в юрисдикції контрольованої іноземної компанії, не повинне враховуватись. Крім того, податок на прибуток підприємств, який був би стягнутий у державі-члені платника податків, означає податок, розрахований відповідно до правил держави-члена платника податків.

2. Якщо юридична особа або постійне представництво розглядається як контрольована іноземна компанія відповідно до параграфа 1, держава-член платника податків включає до бази оподаткування:

(a) нерозподілений дохід юридичної особи або дохід постійного представництва, який отримано з таких категорій:

(i) відсотки або будь-який інший дохід, отриманий від фінансових активів;

(ii) роялті або будь-який інший дохід, отриманий від інтелектуальної власності;

(iii) дивіденди та дохід від відчуження акцій;

(iv) дохід від фінансового лізингу;

(v) дохід від страхової, банківської та іншої фінансової діяльності;

(vi) дохід від компаній, які виставляють рахунки-фактури та отримують дохід від продажів та послуг, пов'язаних пов’язаних з товарами та послугами, що купуються у асоційованих підприємств та продаються їм, без додавання економічної вартості або з додаванням невеликої економічної вартості;

Цей пункт не застосовується, якщо контрольована іноземна компанія здійснює значну суттєву економічну діяльність із залученням персоналу, обладнання, майна та приміщень, про що свідчать відповідні факти та обставини.

Якщо контрольована іноземна компанія є резидентом третьої країни або розташована в третій країні, яка не є учасником Угоди про ЄЕП, держави-члени можуть вирішити не застосовувати попередній підпараграф.

або

(b) нерозподілений прибуток юридичної особи або постійного представництва, що походить з фіктивних операцій, здійснених виключно з механізмів, основною метою яких є отримання податкової вигоди.

Для цілей цього пункту операція механізм або низка операцій вважається фіктивною механізмів вважаються фіктивними у тому обсязі, в межах, в яких якому юридична особа або постійне представництво не володіли б активами або не взяли б на себе ризики, які створюють весь дохід або його частину, якби така юридична особа або постійне представництво не контролювалися б компанією, в якій задіяні значні кадрові ресурси, що опрацьовують такі активи та ризики і є необхідними для створення доходів контрольованої компанії.

3. Якщо за правилами держави-члена податкова база платника податків розраховується відповідно до пункту (а) (a) параграфа 2, держава-член може вирішити не розглядати юридичну особу або постійне представництво як контрольовану іноземну компанію згідно з параграфом 1, якщо одна третина або менше доходу, який розрахований отриманого для такої юридичної особи або постійного представництва, підпадає під категорії у пункті (а) параграфа 2.

Якщо за правилами держави-члена податкова база платника податків розраховується відповідно до пункту (а) параграфа 2, держава-член може вирішити не розглядати фінансові установи як контрольовані іноземні компанії, якщо одна третина або менше доходу, який розрахований для доходу такої юридичної особи згідно з категоріями у пункті (а) параграфа 2, походить від операцій з платником податків або його асоційованими підприємствами.

4. Держави-члени можуть виключати із сфери застосування пункту (b) параграфа 2 юридичну особу або постійне представництво:

(a) з обліковим прибутком не більше 750 000 євро евро та прибутком від некомерційної діяльності не більше 75 000 євро; евро; або

(b) чий обліковий прибуток яких не перевищує 10 відсотків операційних витрат за податковий період.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа до операційних витрат не може входити можна включати вартість товарів, що реалізуються за межами країни, в якій є резидентом юридична особа є резидентом або розташоване постійне представництво розташоване для цілей оподаткування, та платежі асоційованим підприємствам.

Закреслене — текст редакції від 2016-07-12, підкреслене — текст редакції від 2020-01-01. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 2016-07-12 або 2020-01-01.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.