Правило обмеження вираховування відсотків
1. Надмірні витрати на запозичення підлягають вирахуванню в тому віднесенню на зменшення податкового зобов’язання у податковому періоді, в якому вони були понесені, тільки в розмірі до 30 відсотків від доходів платника податків до вирахування відсотків, податків, зносу і амортизації (EBITDA).
Для цілей цієї статті держави-члени також можуть вважати платником податків:
(a) юридичну особу, якій дозволено або від якої вимагається застосовувати правила від імені групи, як визначено національним податковим законодавством;
(b) юридичну особу у складі групи, як визначено національним податковим законодавством, яка не консолідує фінансові результати здійснює консолідацію фінансових результатів своїх членів для цілей оподаткування.
За таких обставин надмірні витрати на запозичення та EBITDA можуть бути розраховані на рівні групи та включати фінансові результати всіх її членів.
2. EBITDA розраховується шляхом додавання до доходів, до яких застосовується оподаткування податком на прибуток підприємств в у державі-члені платника податків, скоригованих для цілей оподаткування сум надмірних витрат на запозичення, а також скоригованих для цілей оподаткування сум зносу та амортизації. Доходи, звільнені від оподаткування, повинні бути виключені з EBITDA платника податків.
3. Як відступ від параграфа 1, платнику податків може бути надано право:
(a) вираховувати відносити на зменшення податкового зобов’язання надмірні витрати на запозичення, які не перевищують 3 000 000 євро;3000000 евро;
(b) повністю вираховувати відносити на зменшення податкового зобов’язання надмірні витрати на запозичення, якщо платник податків є самостійною юридичною особою.
Для цілей другого підпараграфа параграфа 1 сума в розмірі 3 000 000 євро 3000000 евро повинна застосовуватись для всієї групи.
Для цілей пункту (b) першого підпараграфа «самостійна юридична особа» означає платника податків, який не є частиною консолідованої групи для цілей бухгалтерського обліку та не має асоційованого підприємства або постійного представництва.
4. Держави-члени можуть виключати зі сфери застосування параграфа 1 надмірні витрати на запозичення, понесені:
(a) за позиками, укладеними до 17 червня 2016 року, але це виключення не поширюється на будь-які наступні зміни у таких позиках;
(b) за позиками, які використовуються для фінансування довгострокового проекту громадської інфраструктури, публічного інфраструктурного проекту, якщо оператор проекту, витрати на запозичення, активи та дохід знаходяться в Союзі.
Для цілей пункту (b) першого підпараграфа «довгостроковий проект громадської інфраструктури» публічний інфраструктурний проект» означає проект, що має на меті забезпечення, модернізацію, експлуатацію та/або технічну підтримку великомасштабного активу, який вважається таким, що здійснюється в суспільних інтересах громадськості держави-члена.
У випадку застосування пункту (b) першого підпараграфа, дохід, що виникає внаслідок реалізації довгострокового проекту громадської інфраструктури, публічного інфраструктурного проекту, виключається з EBITDA платника податків, а виключені надмірні витрати на запозичення не включаються до надмірних витрат на запозичення групи щодо третіх осіб, зазначених у пункті (b) параграфа 5.
5. Якщо платник податків є членом консолідованої групи для цілей бухгалтерського обліку, йому може бути надано право на одну з таких дій:
(a) повністю вирахувати відносити на зменшення податкового зобов’язання свої надмірні витрати на запозичення, якщо він може довести, що співвідношення його власного капіталу та сукупних активів дорівнює еквівалентному співвідношенню групи або перевищує його, та за дотримання таких умов:
(i) співвідношення капіталу платника податків до його сукупних активів вважається рівним еквівалентному співвідношенню групи, якщо співвідношення капіталу платника податків до його загальних активів є нижчим щонайменше на два відсоткові пункти; та
(ii) усі активи та зобов’язання оцінюють за тим же самим методом, що й у консолідованих фінансових звітах, зазначених у параграфі 8;
(ii) усі активи і зобов’язання оцінюються з використанням того самого методу, що й у консолідованій фінансовій звітності, складеній відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності або національної системи фінансової звітності держави-члена;
або
(b) вирахувати відносити на зменшення податкового зобов’язання надмірні витрати на запозичення в розмірі суми, що перевищує ту суму, яку він мав би право вирахувати віднести за зменшення податкового зобов’язання відповідно до параграфа 1. Така вища межа можливості вираховувати надмірні витрати Таке найвище граничне значення надмірних витрат на запозичення, що можуть бути віднесені на запозичення застосовується до зменшення податкового зобов’язання, стосується консолідованої групи для цілей бухгалтерського обліку, в якій платник податків є членом, та розраховується у два етапи:
(i) по-перше, співвідношення групи визначається шляхом поділу ділення надмірних витрат групи на запозичення щодо третіх осіб на EBITDA групи; та
(ii) по-друге, співвідношення групи множиться на показник EBITDA платника податків, розрахований відповідно до параграфа 2.
6. Держава-член платника податків може передбачити у правилах одну з таких можливостей:
(a) переносити на майбутній податковий період без обмеження в часі надмірні витрати на запозичення, які не можуть бути вирахувані віднесені на зменшення податкового зобов’язання в поточному податковому періоді згідно з параграфами 1-5;
(b) переносити на майбутній податковий період без обмеження в часі або на минулий податковий період період, не більше ніж на 3 роки три роки, надмірні витрати на запозичення, які не можуть бути вирахувані віднесені на зменшення податкового зобов’язання в поточному податковому періоді згідно з параграфами 1-5; або
(c) переносити на майбутній податковий період надмірні витрати на запозичення без обмеження в часі та невикористану можливість отримувати відсотки на період не більше п’яти років, які не можуть бути вирахувані віднесені на зменшення податкового зобов’язання в поточному податковому періоді згідно з параграфами 1-5.
7. Держави-члени можуть виключати фінансові установи зі сфери застосування параграфів 1-6, у тому числі у випадках, коли такі фінансові установи є частиною консолідованої групи для цілей бухгалтерського обліку.
8. Для цілей цієї статті консолідована група для цілей бухгалтерського обліку складається з усіх юридичних осіб, які повністю враховані у консолідованій фінансовій звітності, складеній відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності або національної системи фінансової звітності держави-члена. Платнику податків може бути надано право на використання консолідованої фінансової звітності, підготовленої відповідно до інших стандартів бухгалтерського обліку.
8. Для цілей параграфів 1-7 платнику податків може бути надано право використовувати консолідовану фінансову звітність, підготовлену відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, відмінних від Міжнародних стандартів фінансової звітності або національної системи фінансової звітності держави-члена.