Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(1) «витрати на запозичення» означають витрати на відсотки за всіма видами боргу, інші витрати, економічно еквівалентні відсоткам, та витрати, понесені у зв’язку із залученням фінансування, як визначено в національному законодавстві, у тому числі, без обмеження, платежі за позиками з правом участі у прибутку, нараховані відсотки на інструменти, такі як конвертовані облігації та дисконтні облігації, суми за альтернативними механізмами фінансування, такими як ісламське фінансування, елемент витрат на фінансування у платежах фінансового лізингу, капіталізовані відсотки, включені до балансової вартості відповідного активу, або амортизація капіталізованих відсотків, суми, розраховані на основі прибутковості фінансування згідно з правилами трансфертного ціноутворення, де це застосовно, суми умовних відсотків за похідними фінансовими інструментами або механізмами хеджування, пов'язаними із запозиченими коштами юридичної особи, певні позитивні та негативні курсові різниці за запозиченими коштами та інструментами, пов'язаними із залученням фінансування, комісії за гарантії для механізмів фінансування, комісії за організацію фінансування та подібні витрати, пов'язані із запозиченням коштів;
(2) «надмірні витрати на запозичення» означають суму, на яку витрати платника податків на запозичення, які можуть бути вирахувані, перевищують оподатковувані доходи у формі відсотків та інші економічно еквівалентні оподатковувані доходи, які отримує платник податків відповідно до національного законодавства;
(3) «податковий період» означає податковий рік, календарний рік або будь-який інший період, придатний для цілей оподаткування;
(4) «асоційоване підприємство» означає:
(a) юридичну особу, в якій платник податків прямо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу або права власності на капітал в розмірі 25 відсотків або більше, або має право отримувати 25 або більше відсотків прибутку такої юридичної особи;
(b) фізичну або юридичну особу, яка прямо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу або права власності на капітал платника податку в розмірі 25 відсотків або більше, або має право отримувати 25 або більше відсотків прибутку платника податків;
Якщо фізична або юридична особа володіє прямо або опосередковано часткою в розмірі 25 або більше відсотків капіталу платника податків та однієї або кількох інших юридичних осіб, усі задіяні юридичні особи, в тому числі платник податків, також повинні розглядатися як асоційовані підприємства.
Для цілей статті 9 та у випадках, коли розбіжність стосується гібридної юридичної особи, вимога щодо 25 відсотків у цьому означенні замінюється на вимогу щодо 50 відсотків.
(5) «фінансова установа» означає одну з таких юридичних осіб:
(a) кредитну установу або інвестиційну фірму, як визначено у пункті 1 статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС ( - 5) або керуючого альтернативним інвестиційним фондом (КАІФ), як визначено у пункті (b) статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС ( - 6), або установу колективного інвестування в обігові цінні папери (UCITS), як визначено в пункті (b) статті 2(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС ( - 7);
(b) страхову компанію, як визначено у пункті (1) статті 13 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС ( - 8);
(c) перестрахувальну компанію, як визначено у пункті (4) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;
(d) установу професійного пенсійного забезпечення, на яку поширюється сфера застосування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/41/ЄС ( - 9), за винятком випадків, коли держава-член вирішує не застосовувати таку Директиву повністю або частково до такої установи відповідно до статті 5 вказаної Директиви або до делегованої особи установи пенсійного фонду відповідно до статті 19(1) вказаної Директиви;
(e) установи пенсійного забезпечення, що працюють за пенсійними схемами, які розглядаються як схеми соціального забезпечення, охоплені Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 883/2004 ( - 10) та Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 987/2009 ( - 11), а також будь-яку юридичну особу, створену з метою інвестування таких схем;
(f) альтернативний інвестиційний фонд (АІФ), управління яким здійснює керуючий альтернативним інвестиційним фондом (КАІФ), як визначено в пункті (b) статті 4(1) Директиви 2011/61/ЄС або альтернативний інвестиційний фонд, нагляд за яким здійснюється відповідно до застосовного національного законодавства;
(g) установу колективного інвестування в обігові цінні папери (UCITS) у значенні статті 1(2) Директиви 2009/65/ЄС;
(h) центрального контрагента, як визначено в пункті (1) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 ( - 12);
(i) центрального депозитарія цінних паперів, як визначено в пункті (1) статті 2(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 909/2014 ( - 13);
(6) «переміщення активів» означає операцію, внаслідок якої держава-член втрачає право оподатковувати переміщені активи, тоді як активи залишаються під юридичним або економічним правом власності одного й того ж платника податків;
(7) «переміщення податкової реєстрації» означає операцію, внаслідок якої платник податків перестає бути резидентом для цілей оподаткування в державі-члені та отримує податкову реєстрацію в іншій державі-члені або третій країні;
(8) «переміщення бізнесу, що здійснюється постійним представництвом» означає операцію, внаслідок якої платник податків припиняє оподатковувану присутність у державі-члені та отримує таку присутність в іншій державі-члені або третій країні, не стаючи резидентом для цілей оподаткування в такій державі-члені або третій країні;
(9) «гібридна розбіжність» означає ситуацію, яка складається між платником податків в одній державі-члені та асоційованим підприємством в іншій державі-члені, або структуровану схему між сторонами в державах-членах, коли зазначений нижче результат зумовлений відмінностями правової характеристики фінансового інструмента або юридичної особи:
(a) вирахування одного й того ж самого платежу, витрат або збитків відбувається як у державі-члені, в якій платіж має джерело, в якій понесені витрати або збитки, так і в іншій державі-члені («подвійне вирахування»); або
(b) вирахування платежу здійснюється в державі-члені, в якій платіж має джерело, без відповідного врахування такого ж самого платежу для цілей оподаткування в іншій державі-члені («вирахування без врахування»).