Експерт з радіаційного захисту
1. Держава-член забезпечує, щоб експерт з радіаційного захисту надавав підприємству компетентні консультації з питань, які стосуються дотримання застосовних правових вимог щодо професійного опромінення і опромінення населення.
2. Консультація експерта з радіаційного захисту, у відповідних випадках, охоплює наведені нижче питання, але не обмежується ними:
(a) оптимізація і встановлення належних граничних доз;
(b) плани щодо нових установок та прийняття в експлуатацію нових або модифікованих джерел випромінювання стосовно будь-яких технічних засобів контролю, конструктивних особливостей, засобів забезпечення безпеки та пристроїв попередження, які стосуються радіаційного захисту;
(c) класифікація контрольованих зон та зон спостереження;
(d) класифікація працівників;
(e) програми моніторингу робочих місць та індивідуального моніторингу і відповідна індивідуальна дозиметрія;
(f) належні прилади для радіаційного моніторингу;
(g) забезпечення якості;
(h) програма моніторингу довкілля;
(i) заходи з управління радіоактивними відходами;
(j) заходи щодо запобігання нещасним випадкам та інцидентам;
(k) готовність та реагування в ситуаціях аварійного опромінення;
(l) програми підготовки та підвищення кваліфікації для працівників, що зазнають опромінення;
(m) розслідування і аналіз нещасних випадків та інцидентів і відповідні відновлювальні заходи;
(n) умови праці для вагітних працівниць і працівниць, що годують груддю;
(о) підготовка належної документації, такої як попередні оцінки ризиків і процедури, викладені в письмовій формі;
3. Експерт з радіаційного захисту, у відповідних випадках, співпрацює з експертом з медичної фізики.
4. Якщо це передбачено національним законодавством, на експерта з радіаційного захисту можуть бути покладені завдання з радіаційного захисту працівників та осіб з населення.