Обмеження обов’язків запитуваних органів
1. Запитуваний орган не повинен бути зобов’язаний надавати допомогу, передбачену в статтях 10-16, якщо внаслідок ситуації боржника стягнення за вимогою спричинить серйозні економічні або соціальні труднощі у запитуваній державі-члені, якщо такі винятки для національних вимог передбачені законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними практиками, чинними у такій державі-члені.
2. Запитуваний орган не повинен бути зобов’язаний надавати допомогу, передбачену в статтях 5, 7-16, якщо початковий запит про надання допомоги відповідно до статті 5, 7, 8, 10 чи 16 поданий стосовно вимог давністю понад 5 років, починаючи зі строку погашення вимоги у державі-члені органу-заявника до дати початкового запиту про допомогу.
Однак у випадках, якщо вимога або початковий інструмент, що дозволяє примусове виконання у державі-члені органу-заявника, опротестовується, п’ятирічний період повинен вважатися таким, що розпочав свій перебіг у момент, коли у державі-члені органу-заявника було встановлено, що вимога або інструмент, що дозволяє примусове виконання, більше не може підлягати опротестуванню.
Крім того випадках, коли компетентні органи держави-члена органу-заявника наддають відстрочення сплати, п’ятирічний період повинен вважатися таким, що розпочав свій перебіг у момент, коли повністю завершився весь період для сплати.
Однак у таких випадках запитуваний орган не повинен бути зобов’язаний надавати допомогу стосовно вимог давністю понад 10 років, починаючи зі строку погашення вимоги у державі-члені органу-заявника.
3. Держава-член не повинна бути зобов’язана надавати допомогу, якщо сума за вимогою, на яку поширюється дія цієї Директиви, стосовно якої подано запит про надання допомоги, є меншою ніж 1500 євро.
4. Запитуваний орган повинен повідомити орган-заявник про підстави для відхилення запиту про надання допомоги.