Спори
1. Спори стосовно вимоги, початкового інструмента, що дозволяє примусове виконання у державі-члені органу-заявника, або уніфікованого інструмента, що дозволяє примусове виконання у запитуваній державі-члені, та спори стосовно дійсності надання документів, вчиненого компетентним органом держави-члена органу-заявника, підпадають під повноваження компетентних органів держави-члена органу-заявника. Якщо під час процедури стягнення вимога, початковий інструмент, що дозволяє примусове виконання у державі-члені органу-заявника, або уніфікований інструмент, що дозволяє примусове виконання у запитуваній державі-члені, оскаржується заінтересованою стороною, запитуваний орган повинен поінформувати таку сторону, що такі дії заінтересована сторона повинна вчиняти перед компетентним органом держави-члена органу-заявника відповідно до чинного у ній законодавства.
2. Спори стосовно заходів із примусового виконання, вжитих у запитуваній державі-члені, або стосовно дійсності надання документів, вчиненого компетентним органом запитуваної держави-члена, повинні порушуватися перед компетентним органом такої держави-члена відповідно до чинних у ній законів та підзаконних нормативно-правових актів.
3. Якщо спір, зазначений у параграфі 1, порушено перед компетентним органом держави-члена органу-заявника, орган-заявник інформує про це запитуваний орган та одночасно зазначає обсяг вимоги, що не оспорюється.
4. Як тільки запитуваний орган отримує інформацію, зазначену у параграфі 3, від органу-заявника або від заінтересованої сторони, від повинен призупинити процедуру примусового виконання стосовно оспорюваної частини вимоги до ухвалення компетентним органом рішення у справі, за винятком випадків, коли орган-заявник вимагатиме іншого відповідно до третього підпараграфа цього параграфа.
На запит органу-заявника, або якщо запитуваний орган вважає так за необхідне, та без обмеження статті 16, запитуваний орган може вжити заходів забезпечення з метою гарантування стягнення, якщо це дозволено законами і підзаконними нормативно-правовими актами, чинними у запитуваній державі-члені.
Орган-заявник, відповідно до чинних законів, підзаконних нормативно-правових положень та адміністративної практики держави-члена органу-заявника, може звернутися до запитуваного органу щодо стягнення за оспорюваною вимогою або за оспорюваною частиною вимоги, якщо це дозволено законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними практиками, чинними у запитуваній державі-члені. Будь-який такий запит повинен бути належним чином обґрунтований. Якщо результат опротестування є сприятливим для боржника, орган-заявник повинен нести відповідальність за відшкодування будь-яких стягнутих сум разом із будь-якою належною компенсацією відповідно до чинних законів запитуваної держави-члена.
Якщо компетентні органи держави-члена органу-заявника або запитуваної держави-члена ініціювали процедуру взаємного узгодження, та результат процедури може вплинути на вимогу, стосовно якої було запитано допомогу, заходи стягнення повинні бути тимчасово зупинені або повністю зупинені до моменту завершення процедури, крім як у випадках, коли вона стосується випадку нагальної невідкладності з причин шахрайства чи неплатоспроможності. Якщо заходи стягнення тимчасово зупинені або повністю зупинені, застосовується другий підпараграф.