Виконання запиту на стягнення
1. Для цілей стягнення у запитуваній державі-члені, будь-яка вимога, стосовно якої було подано запит на стягнення, повинна розглядатися так, ніби це вимога запитуваної держави-члена, крім як у передбачених у цій Директиві випадках. Запитуваний орган повинен використовувати повноваження і процедури, передбачені згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами чи адміністративними положеннями запитуваної держави-члена, що застосовуються до вимог стосовно того самого або, за відсутності такого самого, подібного податку чи збору, крім як у разі, якщо цією Директивою передбачено інше.
Якщо запитуваний орган вважає, що такі самі або подібні податки чи збори не стягуються на території його країни, він повинен використовувати повноваження і процедури, передбачені згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами чи адміністративними положеннями запитуваної держави-члена, що застосовуються до вимог стосовно податку, який стягується з особистих доходів, крім як у разі, якщо цією Директивою передбачено інше.
Запитувана держава-член не повинна бути зобов’язана надавати пріоритет вимогам інших держав-членів порівняно з подібними вимогами, що виникають у такій державі-члені, крім як у випадках, коли між відповідними державами-членами погоджено інше або коли у законодавстві запитуваної держави-члена передбачено інше. Держава-член, яка надає пріоритет вимогам іншої держави-члена, не повинна відмовляти у надання аналогічного пріоритету таким самим або подібним вимогам інших держав-членів на тих самих умовах.
Запитувана держава-член здійснює стягнення за вимогою у своїй валюті.
2. Запитуваний орган із належною сумлінністю негайно повідомляє орган-заявник про будь-які заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.
3. З дати отримання запиту на стягнення, запитуваний орган повинен нараховувати відсотки за несвоєчасну сплату відповідно до чинних законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень запитуваної держави-члена.
4. Запитуваний орган якщо дозволяється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, чинними у запитуваній державі-члені, може надати боржнику час для сплати або дозволити сплату частинами, та може нараховувати у цьому зв’язку відсотки. У разі ухвалення будь-якого такого рішення він відповідним чином інформує орган-заявник.
5. Без обмеження статті 20(1), запитуваний орган повинен переказати органу-заявнику суми, стягнуті за відповідною вимогою, та відсотки, зазначені у параграфах 3 та 4 цієї статті.