1. У разі дотримання викладених нижче умов Стаття 33 не застосовується до поставки товарів, котрі всі пересилаються або перевозяться постачальником до однієї й тієї самої Держави-члена, якщо ця Держава-член є тієї Державою-членом, у якій завершуються пересилання або перевезення товарів:
(a) товари, що постачаються, не є підакцизними продуктами;
(b) сукупна вартість без урахування ПДВ таких поставок, що здійснюються на умовах, передбачених Статтею 33, в межах такої Держави-члена не перевищує в жодному календарному році суми в 100 000 євро або еквівалентної суми в національній валюті;
(c) сукупна вартість без урахування ПДВ товарів, що постачаються, крім підакцизних продуктів, на умовах, передбачених Статтею 33, в межах такої Держави-члена не перевищувала в попередньому календарному році суми в 100 000 євро або еквівалентної суми в національній валюті.
2. Держава-член, на території якої перебувають товари під час завершення їхнього пересилання або перевезення замовникові, можуть обмежувати поріг, передбачений частиною 1, сумою в 35 000 євро або еквівалентною сумою в національній валюті, якщо така Держава-член побоюється, що поріг у 100 000 євро може суттєво викривити конкуренцію.
Держави-члени, котрі використовують можливість, надану першим пунктом, вживають необхідних заходів до відповідного інформування компетентних державних органів у Державі-члені, в котрій розпочинається пересилання або перевезення.
3. Комісія за першої нагоди надасть Раді звіт про застосування спеціального порогу в 35 000 євро, передбаченого в частині 2 в супроводі, за потреби, відповідних пропозицій.
4. Держава-член, на території якої перебувають товари на час початку їхнього пересилання або перевезення, надають тим платникам податку, котрі здійснюють поставку товарів, що підпадають під частину 1, право на визначення місця поставки згідно зі Статтею 33.
Відповідні Держави-члени визначають докладні правила використання можливості, передбаченої в першому пункті, котрі в будь-якому разі мають охоплювати період тривалістю в два календарних роки.