1. Виставлення рахунку-фактури повинне підлягати правилам, що їх застосовують в державі-члені, в якій, як вважають, було здійснено постачання товарів або послуг відповідно до положень розділу V.
2. Як відступ від параграфа 1, до виставлення рахунку-фактури застосовують такі правила:
(a) правила, застосовні у державі-члені, в якій постачальник веде господарську діяльність або має фіксований осідок, з якого здійснює постачання, або, за відсутності такого місця осідку чи фіксованого осідку - в державі-члені, в якій постачальник постійно проживає або зазвичай перебуває, якщо:
(i) постачальник не має осідку в державі-члені, в якій, як вважають, було здійснено постачання товарів або послуг відповідно до положень розділу V, або його осідок у такій державі-члені не втручається в постачання товарів або послуг у розумінні пункту (b) статті 192a, а особою, відповідальною за сплату ПДВ, є особа, якій постачаються товари або послуги, якщо замовник не виставляє рахунок-фактуру (самостійне виставлення рахунку-фактури);
(ii) постачання товарів або послуг вважають таким, що його не було здійснено в межах Співтовариства, відповідно до положень розділу V;
(b) правила, застосовні у державі-члені, в якій ідентифіковано постачальника, що застосовує одну зі спеціальних схем, зазначених у главі 6 розділу XII.
3. Параграфи 1 і 2 цієї статті застосовують без обмеження статей 244-248.