1. Частина, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання, визначається як дріб на основі таких сум:
(a) у чисельнику - загальна сума річного обігу, без ПДВ, отримана від операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання відповідно до статей 168 та 169;
(b) у знаменнику - загальна сума річного обігу, без ПДВ, отримана від операцій, включених до чисельника, та операцій, стосовно яких ПДВ не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання.
Держави-члени можуть включати до знаменника суму субсидій, інших ніж ті, що безпосередньо пов’язані з ціною постачання товарів або послуг, зазначених у статті 73.
2. Як відступ від параграфа 1, до розрахування частини, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання, не включають такі суми:
(a) суму обігу, отриману від постачання засобів виробництва, які оподатковувана особа використовує в своїй господарській діяльності;
(b) суму обігу, отриману від допоміжних операцій, пов’язаних з нерухомістю, та допоміжних фінансових операцій;
(c) суму обігу, отриману від операцій, визначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1), якщо такі операції є допоміжними.
3. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в статті 191, згідно з якою не вимагається коригування стосовно засобів виробництва, вони можуть включати продаж засобів виробництва до розрахування частини, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання.